Перешкодою на шляху розвитку господарського законодавства є також дублювання Цивільним Кодексом України деяких норм Господарського Кодексу України. З метою усунення цієї перешкоди необхідний законопроект “Про внесення змін до Цивільного Кодексу України”, в якому слід обґрунтувати вилучення з Цивільного Кодексу статей, які регулюють господарські правовідносини. На обґрунтування правильності цієї думки пропонуємо розглянути такий приклад: господарсько – правова практика показала, що потрібно диференціювати термін позовної давності з урахуванням особливостей суб’єктів конкретних правовідносин. Цивільно – правові та господарсько – правові відносини різняться за своєю сутністю, змістом та функціями. Отож, позовна давність, що закріплена в Цивільному Кодексі, не може застосовуватись в господарському законодавстві. Для захисту господарських прав та інтересів суб’єктів економіки мають бути більш скорочені строки позовної давності. Загальна позовна давність для захисту прав та інтересів господарювання може бути встановлена в 1 рік, а спеціальна - шість місяців. Якщо проаналізувати досудовий розгляд господарських спорів то ми побачимо, що в Господарському Процесуальному Кодексі не закріплені строки пред’явлення претензій при господарських правопорушеннях. Такі строки закріплені лише в транспортних кодексах і статутах. Тому претензії пред’являються в рамках загальних термінів позовної давності, тобто протягом трьох років. Така практика не стимулює суб’єктів господарювання у найкоротші терміни врегульовувати розбіжності, що виникають. Для вирішення та покращення даної ситуації потрібно:
Кінцевим результатом має стати сприяння забезпеченню ефективної реалізації господарського законодавства. Підвищення його ефективності досягається шляхом виявлення недоліків, помилок та прогалин у чинному законодавстві, у розробленні рекомендацій з їх недопущення та усунення. Головне спрямування діяльності науки господарського права – це постійне удосконалення правотворчого процесу з метою забезпечення професійної досконалості господарських законів та інших господарсько – правових норм. Потрібно мінімізувати помилки та прогалини у господарському законодавстві та інших господарсько – правових актах; положити порядок їх розробки і прийняття, а також реалізації.
Негативною тенденцією у розвитку підприємництва – і це неодноразово доводилося вченими – є часті зміни закону. Це порушує нормальний хід повсякденної практичної діяльності, призводить до ослаблення авторитету закону. [45] Отже, вимоги стабільності законодавства означають, що треба уникати довільних змін, викликаних суб’єктивними причинами. Уповільнюють модернізацію господарського законодавства також нерозвинені міждержавні господарські зв’язки. Змінити ситуацію, на нашу думку, могло б підписання Угоди про принципи зближення господарського законодавства держав – учасниць Співдружності. Ця угода передбачала зближення законодавства, яке регулює господарську діяльність у важливих напрямах: про підприємства та підприємницьку діяльність, про порядок розгляду господарських спорів; антимонопольне законодавство; про зовнішньоекономічні відносини.
Ще одним бар’єром на шляху до розвитку підприємництва в Україні є державна реєстрація, ліцензії, дозволи, погодження, довідки, обстеження, платні послуги тощо: черги, неповага, хабарі, значні кошти та час. Наприклад, станом на 1999 р. суб’єктами, що причетні до державної реєстрації є 20 міністерств і відомств, 24 представництва Ліцензійної палати в обласних центрах. На сьогодні з прийняттям у 2003 р. Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємництв” ситуація дещо змінилася, проте не стала кращою. Скоріше навпаки, стала більш складною і незрозумілою, оскільки:
Розвиток бізнесу характеризується значним рівнем втручання держави у господарську діяльність підприємця шляхом проведення планових і позапланових перевірок, кількість яких становить в окремих випадках від 10 до 15 перевірок на місяць. У країнах Європейського Союзу цей вид контролю