Запровадження новітніх технологій, наявність принципово нових матеріалів та сировини унеможливлюють виконання певних вимог нормативно – технічної документації, які прийняті в 60 – х роках минулого століття. Дотепер обов’язковим є виконання вимог нормативно – технічної документації країни, яка вже не існує (УРСР).

Вивіски типу “Крамниця”, “Аптека”, Банк тощо згідно з рішенням місцевих органів влади віднесені до зовнішньої реклами, а це означає знову отримання відповідного дозволу: збір та подання документів, а потім – засідання, рішення влади, кошти та затрати маси часу.

Для відкриття маленької перукарні в невеличкому містечку потрібно заплатити 10 тис. гривень за документи дозвільного характеру, які повинні би використовуватися для придбання обладнання та ремонт приміщення. Тому бажання зайнятися будь – яким бізнесом у громадян залишається, а от можливості немає.

Позитивною тенденцією на шляху розвитку приватного підприємництва є обмеження повноважень податківців. Суттєво зменшився обсяг прав податкових органів під час проведення перевірок з внесенням змін в Закон України “Про державну податкову службу”. По – перше, право органів державної податкової служби на отримання пояснень від платників податків та їх посадових осіб, обмежено виключно питаннями, що стосуються реалізації їх повноважень, встановлених Законом України. По – друге, виключено право органів ДПС викликати платників податків для надання пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплату податків. Після внесення змін, органи ДПС мають право запрошувати (а не викликати) платників податків та їх представників для перевірки правильності та своєчасності сплати податків. При цьому обов’язковою умовою є направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня запрошення, в яких зазначаються підстави для запрошення, дата – час, на які запрошується платник податків. По – третє, органи ДПС після внесених змін мають право отримувати інформацію про осяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності тільки на підставі рішення суду. Обмежено також право користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам; - виключено право органів ДПС обстежувати приміщення підприємств та інших громадян; - виключено право давати доручення органам контрольно – ревізійної служби на проведення ревізій. Такі зміни є досить прогресивними. Сподіваємося, що внесення таких змін сприятиме подальшому розвитку підприємництва в Україні та позбавить платників податків контрольно – адміністративного тягаря у вигляді необґрунтованих перевірок та втручання у ведення господарської діяльності підприємств з боку контролюючих органів.

На продовження цієї теми потрібно сказати, об’єктивна необхідність стимулювання підприємницької діяльності продиктована системною перебудовою економіки України, її соціальною орієнтацією. Мале підприємництво стало масовим явищем, яке впливає на всі сторони життя завдяки своїй спроможності чітко відчувати ринкову кон’юнктуру, сприймати новітні технології, швидко реагувати на зміни суспільних потреб. В окремих країнах з розвиненою ринковою економікою та постсоціалістичних країнах суб’єкти малого бізнесу формують значну частину ВВП. Так, у Німеччині частина малого та середнього підприємництва станом на 1997 рік у загальному обсязі доданої вартості становила 53,0%, обсязі інвестицій – 45,4%, за кількості зайнятих у 68%. Аналогічна ситуація спостерігається в Чеській Республіці, де на початок 2003 р. у секторі суб’єктів малого підприємництва працювало 60, 9% загальної кількості зайнятих. Формування ефективно діючих ринкових механізмів, спроможних забезпечити стале економічне зростання, потребує впливу державних інституцій на економічну систему на макро – та мікрорівні. Державне регулювання економіки, яке здійснюється насамперед шляхом застосування перерозподілу виробленого суб’єктами підприємництва додаткового продукту через податкові вилучення, повинно відповідати вимогам ефективного розвитку ринкової економіки. Визначальною умовою створення ефективної системи державного регулювання економіки є наукове обґрунтування концептуальних засад податкової політики, що повинна формуватися на відповідній методологічній основі, що дасть можливість забезпечити гармонійні стосунки та реалізувати економічні інтереси держави та платників податків. Проблемам місця і ролі підприємництва в забезпеченні економічного зростання його функцій та оподаткування присвячені багато досліджень. Водночас на дістали належного висвітлення проблеми оподаткування суб'єктів малого підприємництва, дослідження впливу спрощеної системи оподаткування на їх економічну активність, недостатньо проаналізовані переваги та недоліки спеціальних податкових режимів, їх вплив на розвиток приватного підприємництва. Більшість вчених підкреслюють позитивний вплив спрощеної системи оподаткування на стимулювання зростання обсягів діяльності малого підприємництва та ефективне використання наявних ресурсів. Позитивні результати розвитку малого підприємництва країнах, які пройшли стан реформування економічних систем, свідчать, що воно є одним із засобів усунення диспропорції на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. Малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, - потенційно інноваційні, гнучкі і ефективні з витратної точки зору, мають підприємницький досвід та професійний рівень. Таким чином, сучасна практика податкового регулювання потребує комплексного дослідження фіскальних відносин, що виникають між державою та господарюючими суб’єктами з приводу залучення податкових платежів до бюджету за спрощеною системою. Спрощену систему оподаткування було запропоновано в Україні в 1998 р. Чинна редакція 1999 р. передбачає, що спрощена система оподаткування запроваджується для фізичних осіб – суб’єктів підприємництва, у яких обсяг виручки від реалізації становить 500 тис. гривень, та для малих підприємств – 1 млн.