гривень, тоді як перша редакція передбачала єдине обмеження – 250 тис. гривень для всіх суб’єктів малого бізнесу. Таким чином, нова редакція суттєво розширила сферу застосування спрощеної системи оподаткування, що на нашу думку, в наступному спричинило двоякий вплив на податкову систему загалом. З одного боку, не можна не погодитись, що єдиний податок, запроваджений редакцією Указу, став одним із джерел наповнення державного бюджету, а подальше існування спрощеної системи засвідчило її життєздатність та створило прецедент вільного вибору для підприємця – платника податків. З другого боку – розширення сфери застосування та паралельне існування двох систем призвело до певного зниження надходжень до держбюджету. Запровадження спрощеної системи оподаткування приводить до структурних змін у валовому доході малого та середнього бізнесу, сприяє зростанню конкурентного середовища та зайнятості населення, скорочує обсяги тіньової економіки. Водночас існування двох систем оподаткування призвело до негативних проявів такої альтернативності. Так, зокрема, виникла можливість використання спрощеного оподаткування в оптимізаційних схемах суб’єктів великого бізнесу. Як уже зазначалося, створення нових робочих місць та сприяння зайнятості населення -–одна із основних функцій малого підприємництва, яка свідчить про його суспільну і соціальну значимість. Тенденція щодо збільшення кількості найманих працівників у цій сфері багато в чому була продиктована ліберальною податковою політикою держави, що вилилася в спрощену систему оподаткування, яка дала можливість сплачувати єдиний податок замість цілої низки передбачених загальною системою податків і зборів. Ми прийшли до думки, що це все-таки позитивна тенденція розвитку приватного підприємництва.
Позитивною і актуальною тенденцією у розвитку підприємництва є створення центральними органами та органами місцевого самоврядування сприятливих умов для розвитку різних форм малого та середнього підприємництва, зокрема, в сільській місцевості. Приватне підприємництво є рушійною силою розвитку сільських територій. Проте, нинішня ситуація не дає оптимізму щодо активності сільського населення в забезпеченні місцевого розвитку. Виробничо – економічна ситуація на більшості сільських територій є складною. З одного боку, бракує коштів, які б забезпечили швидкий і стабільний розвиток, а з іншого – у селах відсутня необхідна інфраструктура, яка би приваблювала зовнішніх інвесторів, а також висококваліфікованих спеціалістів. На сьогодні основними суб’єктами господарювання є дрібні фірми, які завдяки своїй еластичності відіграють домінуючу роль в місцевій економіці. Термін існування таких фірм, як правило, короткий. На мале підприємство слід подивитися з іншого боку. Не зважаючи на те, що багато різних фірм банкротує, деякі з них розвиваються динамічно і стають процвітаючими підприємствами. Все говорить про те, що економічні зрушення на сільській території настануть завдяки утворенню таких фірм, які створюватимуться з ініціативи активних осіб, що залучатимуть при цьому свій власний капітал.
У сільській місцевості переважають дуже малі господарські суб’єкти – магазини, як правило, продовольчі, досить примітивні обслуговуючі підприємства, майстерні, утримання яких не вимагає ні великих інвестицій, ні висококваліфікованих спеціалістів. На жаль, реорганізація колективних підприємств у ринкові структури, не стали чинником, який сприяє поступальному розвитку підприємництва. На становлення підприємницького середовища на селі негативно впливала ідеологія колективного господарювання , яка сформувала неспроможність селянина працювати в умовах конкуренції. [40] Створення більших преференцій для малого та середнього сільського бізнесу, навіть за рахунок інших суспільних груп чи районів країни з високим рівнем економічного розвитку, в подальшій перспективі принесе значні економічні вигоди. Різного типу заохочення повинні виходити не тільки від місцевої влади, а й від центральної. Наприклад, щоб спонукати місцеву владу до дій на предмет розвитку господарюючих суб’єктів, потрібна зміна системи поділу різних податків між центральною владою і органами місцевого самоврядування. Процес децентралізації промисловості матиме величезне значення у розвитку підприємництва на сільських територіях. Власники особистих селянських і фермерських господарств можуть впливати на процеси активізації сільських територій. Їх господарства шляхом зміни спеціалізації можуть диференціювати доходи. Це може бути діяльність, пов’язана з насадженням лісів, обслуговуванням туристів, торгівля. Визначальним кроком у цій діяльності має стати і “Комплексна програма підтримки розвитку українського села до 2015 року”, проект якої розроблений за дорученням Президента України та Кабінету Міністрів України, Міністерством агрополітики України та Українською Академією аграрних наук. У другому розділі цього проекту ставляться чіткі завдання щодо розвитку соціальної сфери села та сільських територій і перше з них полягає у здійсненні заходів з підвищення зайнятості, зростання мотивації праці до розвитку підприємництва у сільській місцевості як основної умови піднесення рівня життя населення [41]. Отже, ефективність підприємницької діяльності у сільській місцевості залежить від ряду чинників, зокрема, організаційно – економічного, фінансового, соціального, психологічного та демографічного характеру. Побудова раціональної політики щодо розвитку малого і середнього бізнесу залишається складним завданням на фоні загального кризового стану у сільському господарстві, що є гальмівним чинником підвищення соціальної функції підприємництва. Проблематика підприємництва на селі залишається актуальною, і її вирішення можливе за умов макроекономічної стабільності, збалансованого розвитку економіки; забезпечення економічного зростання у сільському господарстві; поліпшення доступу господарюючих суб’єктів, які здійснюють підприємницьку діяльність на селі, до ринків матеріально – технічних, кредитних, інформаційних ресурсів.
З метою формування і реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва та ефективного використання його можливостей в розвитку національної економіки був виданий Указ Президента України “Про державну підтримку малого підприємництва”. В Указі зазначається:
1. вважати підтримку малого підприємництва одним з найважливіших завдань державної політики;
2. створити сприятливі умови для використання суб’єктами малого підприємництва державних фінансових, інформаційних ресурсів;
3. запровадити спрощену систему оподаткування, обліку та звітності;
4. удосконалити нормативно – правову базу з