В Україні створена Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Цей новий вид діяльності зможе стати одним із чинників досягнення вище означеної мети. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні під поняттям "сільський туризм" в першу чергу розуміє прийом гостей сільським господарем вдома, у своєму помешканні. Це один з видів сімейного відпочинку. Цей вид діяльності розглядається як специфічний вид підприємництва, який органічно поєднується з сільським способом життя. Особливістю розвитку сільського туризму є незначний обсяг капіталовкладень, оскільки діяльність починається, як правило, на існуючих об'єктах, що знаходяться у сільській місцевості, з поступовим їх удосконаленням у напрямку підвищення якісного рівня послуг.

Сільський туризм - це реальне вирішення працевлаштування, особливо в регіонах зі значним надлишком робочої сили. Перш за все це стосується нашої області. Переважна більшість сільських мешканців не працює. Багато хто з них в пошуках роботи звертається до служби зайнятості. Вирішити питання працевлаштування мешканців сіл стає дедалі важче, тому що поряд зі зростаючим рівнем прихованого безробіття, скрутним економічним становищем підприємств, значним надлишком робочої сили на ринку праці, в сільській місцевості ще не розвинута промисловість, йде реформування відносин на селі.

Одним із дієвих шляхів вирішення даної проблеми сьогодні є розвиток "зеленого туризму". Івано - Франківщина має чудові природні, культурно - історичні та етнографічні передумови для розвитку туризму. Кліматичні умови є сприятливими для організації цілорічного відпочинку і оздоровлення.

Цей давно відомий як господарям, так і відпочиваючим вид сільського туризму нині відроджується у нас на Прикарпатті. В області створено Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Спілка є громадською добровільною організацією, яка сприяє встановленню контактів між сільськими господарствами, які бажають займатися прийомом туристів у власних садибах, та людьми, які хочуть відпочивати у селі. Діяльність Спілки спрямована на поповнення сімейного бюджету сільського господаря та сприяння розвитку села.

Досвід держав, в яких знайшов своє поширення вказаний вид підприємництва, яскраво та переконливо свідчить про те, що досягається ефект по вирішенню цілого ряду проблем, зокрема:

Ні в кого не виникає сумніву, що це позитивна тенденція на шляху до розвитку підприємництва місцевого рівня та загального економічного зростання.

Ще одним моментом, що потребує дослідження, уваги та підтримки з боку держави є розвиток інноваційних підприємств. Поки що кількість інноваційно активних підприємств у вітчизняній промисловості і частина наукомісткої продукції в загальному обсязі виробничої промисловості продукції дуже мала, не більше – 2 %. Розширенню джерел конкурентних переваг України може сприяти послідовна державна політика, спрямована на формування умов господарської діяльності, зростання сукупного попиту, інвестицій та інноваційної активності підприємств, збереження та примноження науково – технічного потенціалу, у тому числі розширення фінансової політики [50]. Для створення і розвитку нормального ринкового середовища в країні необхідно забезпечити силами судових правоохоронних органів захист власності, виконання господарського законодавства і контрактних зобов’язань. На найближче десятиріччя розвитку України завданням органів виконавчої влади мають стати удосконалення економічного середовища і поліпшення умов підприємницького клімату, модернізація і підйом вітчизняної економіки, її більш активне входження в систему світових господарських зв’язків. Незважаючи на економічне зростання, підстав для оптимістичних оцінок ще замало. Здатність сучасного уряду України реалізувати намічені на перспективу програмні дії сприяння входження вітчизняної економіки у світове господарство – важливий чинник підвищення її конкурентоспроможності. Без цілеспрямованої політики держави, яка змінює стан економічного середовища на краще, вітчизняний бізнес не матиме необхідної мотивації для розвитку своїх конкурентних переваг. Політики і урядовці мають усвідомити, що на ринку товарів і послуг конкурують не стільки держави, скільки конкретні підприємства і фірми. У процесі подальшої адаптації до ринкових умов українському підприємництву доведеться змінювати попередні орієнтири, що сформувалися в період “дикого” капіталізму. У ході утвердження і розширення підприємницької діяльності необхідно буде освоювати норми цивілізованого ведення бізнесу, формувати нову етику ділових відносин, використовувати у своїй діяльності стратегії, націлені на розвиток підприємництва і задоволення потреб ринку. Аналіз позитивних результатів останніх років розвитку економіки України показав, що вихід країни на траекторію зростання став можливим завдяки відкритості економіки і активному використанню зовнішньоекономічного чинника. Але разом з тим, країні необхідно змінювати нинішню однобічну метало – сировинну спеціалізацію, яка не може бути надійною опорою для стабільності та довготривалого економічного зростання. Стратегія уряду щодо подальшого входження в світову економіку, на нашу думку, має полягати в орієнтації на формування двополісної міжнародної спеціалізації, яка базується на використанні природно – ресурсного і науково – технічного потенціалу.

Варто розглянути ще одну важливу економічну категорію,. таку як інвестиційна діяльність. Інвестування є беззаперечним чинником сприяння розвитку підприємництва, в цілому, та приватного зокрема.