передумовою стабільного економічного зростання, що забезпечить подолання загальноекономічної кризи та звершить структурні зрушення в національній економіці. Нині економічне середовище України є незбалансованим, нестабільним, що обумовлює його високу ризикованість. Це і є причиною формування мало привабливого інвестиційного клімату та визначає пасивність іноземних інвесторів у вкладанні капіталів в її економіку та розвиток. Нестабільність, різке коливання обсягів інвестування спостерігається в реальних, а особливо у фінансових інвестиціях. Згортання інвестиційної діяльності в Україні висунуло вітчизняну економіку з матеріально -, енерго – та капіталомістким виробництвом у ряд аутсайдерів, що уповільнило економічний розвиток і самої країни. Тому активізація інвестиційної діяльності – зростання обсягів приватного інвестування та підвищення його ефективності, як об’єктивно необхідний процес, актуалізує проведення досліджень сучасного стану інвестиційного середовища в українському підприємництві з метою розробки адекватного економічного механізму залучення додаткових, внутрішніх та зовнішніх інвестиційних джерел до подальшого розвитку вітчизняної економіки.
Отже, ми бачимо, що найбільшою проблемою на шляху ведення приватного підприємництва є недосконалість нашого законодавства. Велика кількість прогалин та колізій у нормативно – правових актах є перешкодою до розвитку приватного бізнесу. Тенденцією до сталого розвитку приватного підприємництва є законотворча діяльність, і не просто, а впорядкована, професійна, стабільна, ефективна, яка б урегулювала ті суперечності, які існують на сьогоднішній день. Вдосконалення потребує не тільки сфера господарських правовідносин. Далекими від ідеальності є і податкове регулювання, що своєю недосконалістю призводить до податкового пригнічення новостворених підприємств, які ще недостатньо досвідчені та фінансово сильні, щоб протистояти податковому навантаженню. Звідси маємо значну кількість збанкрутілих фірм та втрачених капіталів. Помилковим є також недооцінювання функцій державної фінансової підтримки малого бізнесу. Особливого значення така підтримка набуває в наш час, коли Україну прийнято до Світової Організації Торгівлі. Оскільки значна кількість суб’єктів господарювання в умовах СОТ потребуватимуть саме надання дотацій та допомоги від держави для збереження рентабельності та конкурентоспроможності. Адже рівень такої державної підтримки в країнах Євросоюзу перевищує наш в кілька десятків разів.
Тенденцію до розвитку приватного підприємництва є залучення іноземних інвестицій. Для цього потрібно створити стабільний, збалансований, менш ризикований інвестиційний клімат. Заслуговує на увагу також сільська територія, на якій підприємницька діяльність примітивна і ледве існує, а то і взагалі відсутня. Велика площа родючих земель залишається невикористаною через відсутність державної підтримки сільська – господарських виробників. Які невдовзі самотужки за рахунок своїх прибутків забезпечили існування Селянсько – Фермерського господарства, закупили обладнання, паливо, сировину. Отже, ми бачимо, що простору для напрацювання законодавчої бази та вжиття рішучих заходів для покращення ситуації в приватнопідприємницькій сфері більш, ніж достатньо.
висновки
Провівши дослідження процесу становлення приватного підприємництва ми бачимо, що даний інститут сягає своїм корінням у сиву давнину. Звичайно, колись він існував у зовсім іншому вигляді, з відмінними від сьогоднішніх ознаками, та на зовсім іншому рівні досконалості. Кожен історичний період характеризувався своїми специфічними характеристиками, цінністю. Особливий інтерес у цьому відношенні має доба нової економічної політики, коли в Україні існувала перехідна багатоукладна економіка і була легалізована приватнопідприємницька діяльність. У цьому плані науковий аналіз основних форм і напрямків підприємницької діяльності непманів та методів її державного регулювання набуває все більше наукового та практичного значення.
Велику роль в 1920 – ті роки відіграла приватновласницька ініціатива нової буржуазії у виході країни зі стану глибокої соціально – економічної і політичної кризи, в процесі відбудови народного господарства України, налагодженні розірваних економічних зв’язків між містом і селом і той вплив, що вона справила на розвиток соціально – економічних процесів заслуговує на увагу та досконале вивчення. Адже, напрацьований досвід та узагальнення позитивних моментів, що мали місце упродовж всіх років, мають важливе практичне значення в процесі вироблення нових підходів щодо політики розвитку вітчизняного підприємництва.
Цінність історії розвитку інституту приватного підприємництва полягає в тому, що ми можемо аналізувати рішення тогочасної влади і бачити всі позитивні і негативні наслідки таких рішень. Для того щоб застосувати набутий протягом століть досвід ведення господарства та формування економіки. Адже, хто не знає минулого, не створить майбутнього.
Приватним підприємством згідно зі статтею 113 Кодексу визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Тобто, приватне підприємство створюється виключно на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи.
Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦК та ГК України.
Приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно - конкурентного законодавства.
Приватні підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).
В установчих документах повинні бути зазначені найменування підприємства, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та