залучення на добровільних засадах до заняття підприємницькою діяльністю майна, коштів юридичних осіб і громадян; [23]

самостійне формування програм діяльності;

самостійний і вільний вибір постачальників і споживачів;

використання будь – яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на власний ризик.

Відповідно до Основного Закону держава надає права на зайняття підприємництвом усім громадянам, крім випадків, передбачених законодавством, де діють обмеження.[1] Порядок реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність є процедурно – правовим. Реалізація права полягає у тому, що соціальні блага та можливості, закріплені у праві, втілюються у реальну поведінку, конкретні суспільні відносини. Реалізація права на підприємницьку діяльність не зводиться до закріплення цього права за суб’єктом, а означає користування правами , що виникають у процесі реалізації цього права. У процесі реалізації права на підприємницьку діяльність його суб’єкти стають учасниками різних за своїм характером і змістом правовідносин, що у різних поєднаннях один за одним і утворюють те, що можна назвати процесом реалізації права. Виходячи з легального визначення поняття «підприємництво», право на підприємницьку діяльність є правом на самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. [46]

Отже, з вище наведеного видно, що визначальною у здійсненні підприємницької діяльності є її свобода, яка потребує наукового дослідження з точки зору її змісту та встановлених обмежень. Досліджуючи правовий режим підприємницької діяльності, привертає увагу вільний характер підприємницької діяльності. Вільна підприємницьку діяльність заснована на свободі волі, виборі мети, засобів її досягнення, результату та процесу здійснення. Конституційний принцип свободи економічної діяльності передує цілій низці економічних прав та свобод, насамперед праву на вільне використання своїх здібностей і майна на здійснення підприємницької діяльності. На нашу думку, необхідно законодавчо розшифрувати поняття «підприємницька свобода». Така свобода містить у собі забезпечення права вибору видів діяльності, свободи договору, свободи ціноутворення, свобод конкуренції, свобод розпоряджання прибутком, гарантії проти незаконного необґрунтованого втручання в підприємницьку діяльність.

Попри багатогранну свободу держава застосовує різноманітні засоби і механізми втручання та регулювання господарської діяльності. Основними з них є:

Державне замовлення, державний контакт. Державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на постановку цієї продукції серед суб’єктів господарювання, незалежно від їх форм власності.

Ліцензування та патентування певних видів господарської діяльності та квотування – спрямовані на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних та соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата – на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. У сферах, пов’язаних із торгівлею за грошові кошти, обігом готівкових валютних цінностей, у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законодавством, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності [22]. Крім того застосовуються державні стандарти України, кодекси, класифікатори, технічні умови, міжнародні, регіональні і національні стандарти інших країн.

Підприємницька діяльність – це організація власного підприємництва. Це не просто сфера діяльності, це особливий спосіб життя і мислення.

2.2.Створення та діяльність приватного підприємництва – юридичної особи.

Підприємець – це людина, яка організовує власну справу і управляє нею з метою отримання прибутку. [22] Для цього необхідно створити товар, що користується попитом: організувати і фінансувати його виробництво і збут, виявити конкурентів, визначити оптимальну ціну, яка б влаштовувала покупців і водночас забезпечувала прибуток. Здібності до підприємництва – своєрідний талант. До того ж необхідно мати сміливість, так як підприємець часто ризикує всім своїм майном. Рішення зайнятися приватним підприємництвом включає в себе:

бажання створити власну справу, щоб стати господарем, власником;

надія на власну незалежність, небажання працювати на когось;

відмова від попереднього виду занять, кар’єри і готовність змінити спосіб життя;

переконаність у тому, що власна справа – заняття престижне і корисне для суспільства;

можливість створення власної справи, чіткі усвідомлення шляхів отримання ресурсів для її створення;

впевненість у реальності створення такої справи;

знання певного виду підприємницької діяльності, шляхів створення суб’єкта господарювання у відповідній сфері;

вміння вибрати оптимальну організаційну форму існування суб’єкта;

розуміння можливих ризиків та уміння управляти ними, нейтралізувати можливі негативні ситуації;

вміння організувати бухгалтерський та податковий облік;

знання зовнішніх чинників, які впливають на підприємницьку діяльність.

Приватне підприємництво – це підприємництво, яке засноване на власності фізичної особи, яке набуває статусу юридичної особи [24]. Будь – яка підприємницька діяльність відбувається в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань та смаків, але в головному визначається об’єктивними умовами – сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами і недоліками відповідних форм приватних підприємств.[23]

Важливим є вибір організаційно- правової форми майбутнього приватного підприємства. Виділяють одноосібне володіння, суть якого полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов’язання фірми. Перевагами даної форми приватного підприємства є те,