Цей метод організації ремонту обладнання має ряд істотних недоліків
головні з яких такі:

неможливість планування ремонтів та завантаження ремонтних баз на тривалий період часу;

суб'єктивність оцінки технічного стану машин, обладнання тощо; індивідуальний підхід до організації ремонтів;

труднощі у визначенні необхідної кількості робочої сили, матеріалів, інструменту, оснастки та інше.

Використовується цей метод досить рідко. Найчастіше — при ремонтах нестандартного, спеціального, нового обладнання, яке до того ж використовується в індивідуальному порядку.

Метод періодичних ремонтів. Основні види ремонтних робіт при цьому методі проводяться в такій послідовності. Обсяг і порядок черговості ремонтів визначається тривалістю служби змінних деталей та вузлів. За строками служби деталі а вузли кожної машини, кожного верстата, кожного виду обладнання класифікуються та групуються. Залежно від середнього періоду (часу) їх служби встановлюють термін і обсяг ремонтних робіт. Конкретний зміст та строки робіт надалі можуть уточнюватись на основі оглядів та знайдених дефектів. При кожному черговому ремонті всі вузли ремонту уважно

оглядають, зношені деталі заміняють, а ті що ще придатні для роботи,

встановлюють. Безумовно, при цьому для організації ремонтних робіт важливе значення має своєчасне та якісне виготовлення деталей та запасних частин.

Головною перевагою даного методу ремонту обладнання є його економічність та можливість досить детально планувати подальші види ремонтів та їх фізичні обсяги.

Періодичний метод ремонтів найхарактерніший для універсального обладнання, що використовується Широко в усіх підрозділах підприємства. Це стосується ремонту нескладного обладнання, простих машин, що працюють при змінному режимі навантаження та обслуговуються недостатньо кваліфікованим експлуатаційним і ремонтним персоналом.

Метод попереджувальних ремонтів. Даний метод на відміну від двох попередніх базується на обов'язковому періодичному плановому оновленні обладнання шляхом заміни частини деталей та вузлів незалежно від їх технічного стану. Головне в методі попереджувальних ремонтів — його профілактичний характер, що дає змогу значно продовжити строки служби обладнання, зберегти високу якість його роботи, а також скоротити час на проведення планових ремонтів.

В основі даного методу лежить проведення різних видів ремонтного обслуговування через точні, заздалегідь визначені періоди часу на протязі ремонтного циклу. Під тривалістю ремонтного циклу розуміють період часу між двома капітальними ремонтами (для діючого обладнання) або період часу від моменту введення в експлуатацію обладнання до першого капітального ремонту (для нового обладнання). Ремонтний цикл ділиться на міжремонтні періоди, тривалість яких визначається строком служби змінних деталей. Тривалість циклу та міжремонтних періодів визначається системою ТО І ПР, якою передбачається точний перелік змінюваних частин, вузлів, деталей при кожному черговому ремонті. Наявність таких даних дає можливість точно планувати і час проведення ремонтів, і їх обсяги.

Із перерахованих методів метод попереджувальних ремонтів є найпрогресивнішим і характеризується такими позитивними рисами:

система профілактичних заходів дає можливість уникати непланових зупинок;

з'являється можливість точного планування ремонтів та завантаження ремонтних баз на весь плановий період;

точне визначення потреби в робочій силі, необхідних матеріалах, інструменті тощо;

забезпечення високого рівня спеціалізації ремонтних бригад та використання прогресивних способів ремонту обладнання;

підвищення загальної ефективності ремонту за рахунок зростання продуктивності праці, повного використання ремонтного обладнання, раціонального використання матеріальних ресурсів.

Метод попереджувальних ремонтів найкращий для обладнання, що працює при сталому режимі. Його використовують також при ремонтах обладнання, від безперебійної роботи яких залежить безперервність технологічних процесів та безпека людей. Цей метод передбачає проведення різних видів ремонтного обслуговування через рівні, заздалегідь визначені періоди часу протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома капітальними ремонтами.

Ремонтний цикл являє собою перелік та послідовність виконання ремонтів та оглядів обладнання протягом тривалості ремонтного циклу. Кожна група обладнання характеризується своєю структурою ремонтного циклу, яка залежить від його конструктивних особливостей.

Міжремонтний період – час між двома черговими ремонтами обладнання. Тривалість міжремонтного періоду для даної групи обладнання визначається формулою:

, (2.1)

де Трц – тривалість ремонтного циклу;

ппр – кількість поточних ремонтів в даному ремонтному циклі.

Міжоглядовий період – час між оглядом та ремонтом, який передує огляду або першому після огляду ремонту. Тривалість між оглядового періоду визначається:

, (2.2)

де пто – кількість техоглядів в даному ремонтному циклі.

Ремонтний період – час простоїв обладнання в ремонті. Загалом час перебування обладнання в ремонті можна визначити за формулою:

, (2.3)

де -трудомісткість даного виду ремонту (слюсарні роботи) за чинними нормами;

псл – кількість одночасно працюючих слюсарів за зміну;

tзм – тривалість зміни;

кзм – коефіцієнт змінності роботи ремонтних робітників;

квн – коефіцієнт виконання норм.

Безперечно, на практиці в чистому вигляді ні один метод не використовується. Найчастіше зустрічаються різні комбінації всіх трьох методів. Управління ремонтним обслуговуванням в даному випадку якраз і полягає в раціональному виборі комбінацій різних методів залежно від конкретних виробничих умов.

Способи ремонту обладнання

Залежно від кількості однотипного обладнання та технічної оснащеності ремонтних баз використовуються різні способи ремонту обладнання: індивідуальний, агрегатно-знеосіблений та загально-знеосіблений.

Індивідуальний спосіб ремонту. При індивідуальному способі ремонту обладнання ремонтує одна комплексна бригада, що складається із робітників високої кваліфікації. При цьому кожна одиниця обладнання підлягає розбиранню на окремі вузли і деталі, які в процесі ремонтних робіт не знеосіблюються, тобто обладнання збирають з тих же відремонтованих частин, з яких воно складалось до ремонту.

Індивідуальний спосіб ремонту не має на практиці великого поширення через притаманні йому недоліки. Це — значний час простоювання обладнання в ремонті, оскільки багато часу витрачається на ремонт та виготовлення окремих змінних деталей і частин. По-друге, це — відсутність