коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією,

коефіцієнт використання робочого часу ;

коефіцієнт трудової дисципліни.

Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників до кваліфікації виконуваних робіт і визначається за формулою:

, (2.10)

де— середній кваліфікаційний розряд робітників;—

середній розряд виконуваних робіт.

Коефіцієнт використання робочого часу характеризує структуру певного фонду часу і визначається за формулою:

, (2.11)

де Те-ефективний фонд часу, який фактично відпрацьований;

Трм - максимально можливий фонд робочого часу.

, (2.12)

де tвтр – втрати робочого часу в процесі виконання даної роботи( ремонту, транспортування).

Коефіцієнт трудової дисципліни показує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни за аналізований період і має вигляд:

, (2.13)

де tвз – внутрізмінні втрати робочого часу в прийнятих одиницях виміру;

tцд – цілоденні втрати робочого часу;

tзм - тривалість зміни;

Тпл – плановий фонд робочого часу одного робітника в даному періоді;

Чдп – кількість робітників, що допустили порушення трудової дисципліни;

Ч – загальна чисельність усіх робітників даної групи.

До спеціальних показників, що характеризують рівень організації та
ефективність ремонтного обслуговування, можна віднести:

тривалість міжремонтного та міжоглядового періоду,

тривалість ремонтів,

коефіцієнт плановості ремонтів,

коефіцієнт частоти ремонтів,

коефіцієнт використання верстатного парку в часі і
за потужністю.

Тривалість міжремонтного та міжоглядового періодів характеризує в узагальненому вигляді якість проведених ремонтів та оглядів, що проявляється у збільшенні тривалості ремонтного циклу і визначається за формулою:

, (2.14)

де Трц – тривалість ремонтного циклу;

ппр – кількість поточних ремонтів в даному ремонтному циклі.

, (2.15)

де пто – кількість техоглядів в даному ремонтному циклі.

Тривалість міжремонтного періоду слід визначати для груп однотипного обладнання (свердловин) залежно від конкретних виробничих умов.

Тривалість ремонтів характеризує рівень організації виробництва і праці при проведенні ремонтів. Визначити цей показник необхідно окремо за видами ремонтів для різного обладнання.

, (2.16)

де -трудомісткість даного виду ремонту (слюсарні роботи) за чинними нормами;

псл – кількість одночасно працюючих слюсарів за зміну;

tзм – тривалість зміни;

кзм – коефіцієнт змінності роботи ремонтних робітників;

квн – коефіцієнт виконання норм.

Коефіцієнт плановості ремонтного обслуговування характеризує рівень дотримання графіка планово-попереджувальних ремонтів і визначається за формулою:

, (2.17)

де прд - кількість ремонтів різних видів, що проведені з додержанням планових ремонтів;

прп — загальна планова кількість всіх видів ремонтів.

Коефіцієнт частоти ремонтів показує кількість ремонті, що припадає в середньому на одиницю обладнання за даний період часу і визначається за формулою:

, (2.18)

де прз—загальна кількість ремонтів, що проведені в даному періоді за видами обладнання;

поб—кількість одиниць обладнання.

Коефіцієнт використання верстатного парку ремонтної бази за часом характеризує рівень екстенсивного його використання і визначається у вигляді:

, (2.19)

де Тф—фактичний час роботи обладнання за даний період;

Тп—плановий (ефективний) фонд роботи за той же період.

Коефіцієнт цілозмінного використання парку обладнання характеризує ступінь зайнятості обладнання в часі і визначається у вигляді:

, (2.20)

де поб1, поб2, поб3 – кількість одиниць обладнання, що працюють відповідно в 1-й, 2-й та 3-й змінах;

побв – загальна кількість одиниць встановленого ремонтного обладнання даної групи в ремонтному підрозділі.

2.3. Класифікація,відбір та методика кількісної оцінки чинників,що впливають на ефективність ремонтного обслуговування

Для здійснення правильного вибору чинників, що впливають на ефективність діяльності ремонтного господарства, їх необхідно відповідним чином класифікувати. При цьому слід забезпечити місткість системи факторів, достатньо обґрунтовану економічну глибину та гнучкість цієї системи.

Фактори, які впливають формування ремонтного господарства можна класифікувати наступним чином:

Природні:

Наземні:

Кліматично-географічні умови;

Метеорологічні умови;

Транспортні умови;

Підземні.

2.Матеріально-технічні:

технічні:

стан основних фондів;

технічна характеристика верстатного парку ремонтного господарства;

рівень використання ремонтного обладнання;

технологічні:

режим роботи ремонтного обладнання;

рівень прогресивності технології ремонту;

технологічна дисципліна ремонту.

3.Організаційно-економічні:

організаційні:

режим роботи ремонтного господарства;

форма організації ремонтів;

автоматизація ремонтного процесу;

рівень кваліфікації ремонтного персоналу.

соціально-економічні:

рівень соціальної захищеності ремонтників;

рівень економічного стимулювання персоналу.

Кліматично-географічні умови характеризуються середньорічною температурою, вологістю повітря.

Метеорологічні умови включають в себе кількість опадів, напрям та швидкість вітрів, тощо.

Транспортні умови характеризуються типом шляхів, їх категоріями,
відстанями перевезень.

Стан основних фондів характеризуються такими параметрами, як питома вага активної частини основних фондів , коефіцієнтами оновлення, вибуття, зношення та придатності основних фондів .

Технічна характеристика верстатного парку містить такі параметри, як технічна озброєність ремонтної служби, конструктивні особливості верстатів.

Рівень використання ремонтного обладнання визначається коефіцієнтами інтенсивного та екстенсивного використання парку ремонтного обладнання.

Режим роботи ремонтного обладнання характеризується змінністю роботи обладнання, коефіцієнтом завантаження, фізичні властивості матеріалу, з якого виготовляються запчастини.

Рівень прогресивності ремонтних технологій можна характеризувати питомою вагою обсягів ремонтних операцій виконаних прогресивними методами, віковою характеристикою обладнання.

Технологічну дисципліну визначають коефіцієнти аварійності, складність аварій чи помилок ремонтного обладнання.

Режим роботи ремонтного господарства характеризується коефіцієнтами змінності, безперервності, ритмічності роботи.

Рівень амортизації ремонтного процесу оцінюють за допомогою питомої ваги

ремонтних операцій, що механізовані, кількість автоматизованих робочих місць та їх питома вага у загальній кількості.

Рівень кваліфікації ремонтного персоналу оцінюють за показниками середньо кваліфікаційного розряду працівників,коефіцієнт використання працівників за кваліфікацією.

Рівень соціальної захищеності ремонтних працівників визначається долею соціальних виплат та допомоги у структурі ФОП ремонтного персоналу

Отже, з написаного вище можна сказати, що будь-який з вибраних факторів впливає на загальну оцінку ефективності ремонтного господарства і мають важливу роль у формуванні ремонтного господарства на підприємстві.

2.4. Методика аналізу показників організації та ефективності ремонтного обслуговування

В даній дипломній роботі буде проведений аналіз та планування основних показників, які характеризують функціонування підприємства в цілому, а також ремонтне обслуговування ВАТ "ІФ ЛРЗ".

На першому етапі характеризується загальний аналіз техніко-економічних показників для цього використовуються такі методи аналізу: ряди динаміки, порівняння, графічний. Дамо коротку характеристику даних методів.

Динамічний ряд - це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соціально-економічного явища. Для будь-якого динамічного ряду характерні перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу