На середньому рівні планування займаються тактичним плануванням. Тактичне планування по своїй суті схоже з стратегічним. Різниця між ними полягає лише в тому, що якщо в організації наприклад є три керівника різних підрозділів, то кожен повинен координувати свої дії з іншими двома. В зв’язку з цим їхнім завданням з точки зору тактичного планування є те, що при складанні тактичного плану в його основу вкладаються ідеї народжені при розроблені стратегічного плану.

Планування здійснюється і на нижчому рівні організації. Це планування має назву оперативного. При даному плануванні формується така система, при якій кожен направляє свої зусилля на досягнення загальних і основних цілей.

Ефективність планування як функції управління багато в чому залежить від того, яким із наступних принципів керуються при складанні планів:

Повнота – при плануванні повинні враховуватися всі ситуації, які можуть мати значення для розвитку організації;

Точність – при складанні планів використовуються такі сучасні методи, засоби, тактика і процедура, які забезпечують точність прогнозів;

Ясність – цілі і способи планування повинні мати прості і легкі при відтворенні формулювання, доступні всім працівникам організації;

Неперервність – це не одноразова дія, а безперервний процес;

Економічність – витрати на планування повинні бути меншими від виграшу, який ми получаємо від нього.

Один з найбільш розповсюджених інструментів що застосовуються при плануванні це бюджетний метод. За його допомоги можна оцінити вливання і відтік капіталу та інших ресурсів.

Інший прийом в плануванні це аналіз окупності. За допомогою аналітичних даних про окупність можна найбільш точно прорахувати та порівняти витрати, дохід та виробничі потужності. При простих проектах аналіз окупності використовується для прогнозу кількості одиниць товару, які мають бути продані, щоб доходи зрівнялись з витратами або перевищили їх.

Застосування тої чи іншої моделі в процесі планування залежить від накопичення та аналізу об’єктивної інформації. Передбачається, що інформація повинна поступати в достатніх об’ємах і в потрібний час. Інформація це самий дорогий актив організації.

2.2 Організаційна функція

В любому плані, створеному в туристичній фірмі завжди є присутній організаційний етап, тобто етап створення реальних умов для досягнення запланованих цілей.

Через організаційну діяльність тобто розподіл і обєднання завдань і компетенцій, повинно цілеспрямовано проходити управління відносинами на підприємстві. Організація це інструмент досягнення цілей підприємства. З економічної точки зору організаційна діяльність підприємства веде до покращення ефективності його роботи, з точки зору управління персоналом вона передає зміст роботи і розподіляє між виконавцями.

Оскільки функція організації полягає в тому щоб скоординувати дії всіх спеціалістів на фірмі, завдання в тому щоб визначити місію, роль, відповідальність кожного із них. Процес організації структурує роботу і формує підрозділи виходячи з розмірів підприємства , його цілей, технології і персоналу. Існує ряд елементів, які необхідно структуризувати для того, щоб фірма змогла виконати свої плани і тим самим досягти поставленої мети. Незалежно від типу і масштабів діяльності кожна фірма повинна бути певним чином організована. Існує ряд принципів якими потрібно користуватись в процесі виконання організаційної функції:

- визначення та деталізація цілей фірми, котрі були виявлені в процесі планування;

- визначення видів діяльності , необхідних для досягнення даних цілей;

- поручення певних задач окремим працівникам (розподіл праці) і обєднання їх в окремі керовані робочі групи чи підрозділи;

- координація різних видів діяльності, поручених кожній групі, шляхом встановлення робочих відносин, включаючи чітке визначення того, хто здійснює керівництво і т.д. кожен член групи повинен знати, що він повинен робити і в які строки, а також повинен знати свого керівника;

- єдинство цілі кожен працівник повинен працювати на загальне благо, ніхто не має працювати проти організації.

Нелегко вирахувати ідеальне число підлеглих для кожного менеджера. В реальному житті кількість підлеглих варіюється від фірми до фірми, від менеджера до менеджера. Не останню роль тут відіграють як можливості фірми так і особисті якості менеджера. Так менеджери вищого рівня можуть мати в своєму підпорядкуванні не більше десятьох людей, а менеджери нижчого рівня можуть керувати набагато більшою кількістю людей.

В зв’язку з цим ми можемо виділити два важливих фактора, визначаючих норми керованості (кількість працівників, якими ефективно може керувати один менеджер) – скільки часу повинен проводити з одним підлеглим менеджер, скільки на це піде часу і т. д.

Таким чином, організація – це процес, з допомогою якого створюється і зберігається структура підприємства.

2.3Функція мотивації

Мотивація це робота менеджера, направлена на активізацію співробітників фірми в плані підвищення ефективності їх праці для досягнення як особистих цілей так і цілей фірми.

При детальному вивченні даного питання менеджмент орієнтується на два аспекти цієї проблеми: мотивацію (мотиви) подорожей і мотивацію робочих стосунків.

Мотиви подорожей. Ціль подорожі це причина за відсутності якої дана подорож не відбулася б.

Найчастіше істина причина поїздки знаходиться глибоко в підсвідомості людини, а на передній план виходить зразу декілька причин. Саме тому прийнято говорити про мотивацію подорожі. Виділяють п’ять груп мотивацію подорожей.

Фізична мотивація. Фізична мотивація поділяється на відпочинок, лікування, спорт. Якщо основною причиню подорожі є відпочинок, то на першому плані стоїть фізичний відпочинок. Якщо лікування то основна увага приділяється лікувальним можливостям. Якщо спорт то на першому місці стоїть можливість активного відпочинку.

Психологічна мотивація. В основі психологічної мотивації подорожі лежить бажання зміни обстановки і можливість втечі від повсякденності. Також не останню роль відіграє можливість знайомства з новою культурою, природою і т.д.

Міжособова мотивація. Багато людей шукають можливості нових