знайомств та налаштування нових контактів. При такій мотивації люди шукають контакту з іншими відпочивальниками, або місцевими жителями. Не останню роль при такій мотивації відіграють відвідини родичів і друзів.
Культурна мотивація. При даній мотивації людиною керують потяги до пізнання іншої культури, вивчення інших мов, релігійні мотиви та ін..
Мотивація престижу і статусу. При даному типі мотивації групи прагнуть до покращення свого статусу в суспільстві. Також даний тип мотивації присутній при поїздках пов’язаних з підвищенням кваліфікації та ін.
Мотивація робочих стосунків. В даному випадку мотивація розглядається нами як сукупність факторів які будуть стимулювати працю робітників на користь компанії.
В зв’язку з тим що існує багато можливостей мотивації менеджер повинен:
Встановити набір критеріїв, які найбільш сильно впливають на поведінку працівника. Менеджер повинен створити таке робоче середовище яка буде стимулювати мотивацію працівників.
Створити атмосферу сприятливу для мотивації робітників.
Активно спілкуватися з підлеглими, оскільки вони будуть виконувати свою роботу краще якщо будуть знати що від них чекають. Також спілкування з підлеглими є важливим тому що, загальна доступність керівника є ще одним стимулом мотивації підлеглих.
2.4Функція контролю
Контроль це процес співставлення досягнутих результатів з запланованими. По суті це кількісна оцінка результатів роботи фірми.
В основу складення всіх схем контролю мають бути покладені основні вимоги критерії.
Ефективність контролю – виясняється результативність, успіх контролю (зменшення витрат, повязане з виявленням в процесі контролю недоліків; зменшення затрат на контроль, персонал і техніку контролю);
Ефект впливу на людей – виясняється питання : дана технологія контролю викликає у працівників позитивні стимули чи негативні, стресові реакції?
Виконання завдань контролю – контроль повинен виявляти збіги чи недогляди в управлінні компанією, повинен спонукати до вирішення і запобігання недоліків, та розробки ефективних рішень;
Виділення кордонів контролю – контрольні заходи не можуть виконуватись без кордонів.
Вирізняють три види контролю.
Попередній контроль. Попередній контроль застосовується в організаціях лиш перед прийняттям певних рішень.
В процесі попереднього контролю можна виділити два його види: діагностичний і терапевтичний.
Діагностичний – включає в себе вимірники, еталони, попереджувальні сигнали і т.п. вказуючи що в організації щось не так.
Терапевтичний – дозволяє не тільки виявити відхилення від нормативів, а і прийняти міри до виправлення ситуації.
Поточний контроль. Даний вид контролю застосовується для контролю над підлеглими, в процесі виконання робіт. Такий контроль дає можливість не допускати відхилень від планів.
Заключний контроль. Даний вид контролю застосовується для того щоб не допустити повтору помилок.
В процесі контролю вирізняють такі три чіткі етапи.
Етап А – встановлення стандартів. Стандарити це конкретні цілі, прогрес в яких піддається виміру. На першому етапі треба встановити певні часові рамки, і конкретний критерій по якому оцінюється робота.
Етап Б – співставлення досягнутих результатів з досягнутими. На даному етапі менеджер повинен вияснити наскільки досягнуті результати співпадають з його очікуваннями.
Етап В – прийняття конкретних дій. На цьому етапі проводиться регулювання параметрів і встановлення відповідних показників, оскільки ситуація не може бути однаковою в різних випадках і за різних умов, саме тому умови конролю міняються.
3.Методи менеджменту
Методи менеджменту це сукупність способів і прийомів
впливу на колектив та окремих працівників з метою досягнення
цілей організації.
Після встановлення цілі управління необхідно знайти най-більш ефективні шляхи та методи їх досягнення. Іншими словам ми, якщо при визначенні цілей треба відповісти, на запитання «чого необхідно досягти?» то наступним буде «як найбільш раціонально досягти мети?». Таким чином, виникає необхідність у формуванні арсеналу заходів, які забезпечать, досягнення цілей управління.
Важливим елементом процесу управління є наявність про-гресивних методів та їх уміле; використання. Це передумова ефективності господарських процесів. Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колекти-вів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника. Цим вони відрізня-ються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються при вирішенні комплексних виробничо-господарських завдань.
Особлива роль методів управління полягає в тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління. Таким чином, зміст поняття «методи менеджменту» є змістом управління й належить до основних його категорій;
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто поведінкою людини в колективі в процесі роботи. В системі факторів, що визна-чають поведінку людини, найбільше значення відіграють потре-би та інтереси. Мотив орієнтує людину в конкретній ситуації, суттєво впливає на її поведінку.
Звідси дуже важлива вимога до методів управління: вони по-винні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає на-прям діяльності підприємства.
Ефективність застосування методів менеджменту залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що обумовлює необхідність їх систематичної та цілеспрямованої підготовки й повсякденного
використання цих методів.
Усі методи менеджменту класифікуються таким чином:
економічні;
організаційно-розпорядчі (адміністративні);
соціально-психологічні.
Група економічних методів об'єднує всі ті методи за допомогою яких здійснюється вшив на економічні інтереси колективів і
окремих його членів. До них належать довго, середньо та короткотермінові техніко-економічні плани, ціни, фінанси, податки,
кредити, економічні стимули, бюджет.
Техніко-економічні плани впливають на працівників шляхом їх побудови за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.
Місячні, квартальні, річні та іншої, тривалості план впливають на ритмічність виробничо-господарської діяльності, якість продукції, положення організації на ринку тощо, їх вплив на працівників створює атмосферу зайнятості, неперервності трудових процесів, стабільності у виготовленні,продукції та наданні послуг.
Застосування планів на рівні організації, підрозділів, служб тощо дає можливість забезпечити вплив на відповідні групи пра-цівників. Очевидно, що план організації впливає на її керівників (директора його заступників), а план відділів на керівників відділів. Для забезпечення впливу на; всі групи працівників, від-повідно, використовують плани для секторів, бюро, дільниць і навіть для конкретних працівників у вигляді