По-друге, в умовах зростаючої нестабільності ділового середовища висока конкурентоздатність фірм і корпорацій багато в чому забезпечується за рахунок формування організаційних структур з підвищеною гнучкістю, які швидко реагують на зміни зовнішнього середовища. Структури такого типу у своїй діяльності керуються принципом : « Якщо ви стикнулися з важливою проблемою, зберіть потрібних вам людей разом і чекайте, доки вони все вирішать», що по суті і є проявом командного підходу [2, с. 151-155].

Також слід зазначити, що на думку спеціалістів в сфері управління М. Вудкок, Д. Френсіс та ін. сучасні організації наділять керівників різних рівнів відповідальністю за ширше коло завдань, ніж вони здатні виконати самостійно [3, с. 151]. Для того, щоб вони здатні були нести цю відповідальність і створюються різні форми колективного управління, як, наприклад, команди.

По- третє, із сучасних уявлень менеджерів про продуктивність випливає, що хоч самостійна робота менеджера є важливою, сама собою вона не створює продукції. Продуктивність менеджера є результатом, отриманим визначеною групою, яка знаходиться або під його впливом, або в межах його повноважень[4, с.229]. Таким чином, підвищення продуктивності управлінської праці в цілому залежить від усвідомлення того, що менеджер будь-якого рівня пов'язаний із створенням продукції колективної роботи.

Сьогодні вже можна говорити про існування теорії команд , хоч більше це відноситься до зарубіжної теорії і практики управління.

Що ж представляє собою команда і робота в ній?

КОМАНДА – група з двох чи більше індивідів, які для досягнення конкретної цілі координують свою взаємодію та трудову діяльність.

Для створення команди, необхідні 3 такі обов’язкові компоненти:

для створення команди необхідно не менше 2 чоловік.

члени команди регулярно взаємодіють між собою.

праця членів команди спрямована на досягнення певної цілі.

Можна виділити такі основні характеристики команди в діяльності:

? об’єднана група людей;

? узгодженість загальних цілей;

? узгодженість місії спільної діяльності;

? стійка система міжособистісних стосунків;

? самоорганізація групи;

? ефективна самореалізація учасників у рамках групи;

? ефективність спільного вирішення проблем;

? розподіл і узгодження відповідальності;

? готовність учасників до самоконтролю, самокорекції та саморозвитку;

? високий ступінь взаємовиручки і взаємопідтримки;

? відкритість всіх членів групи до спільної діяльності;

? висока якість комунікаційних процесів в групі. Зразки групових комунікацій наведені в ДодаткуА.

Команда діяльності – це об’єднання людей, які виконують спільну роботу, згуртованість яких визначена узгодженістю способів взаємодії, адекватністю цілей, цінностей, ідеалів.

Вважається, що команда – це добре. Організація вважається сучасною, якщо в ній прийнятий стиль роботи командами. В нашій країні існує така тенденція, що в організації повинен бути голова, який „тримає ” організацію. Саме тому перехід до роботи в команді просувається не швидко. Багато хто шукає, кому б бути підлеглим, проти кого б протистояти, кого б підкорити. Традиція роботи в команді тільки починає виникати і критерії роботи ще недостатньо зрозумілі : до чого прагнути, яка організація врешті – решт буде...

Команда – це група людей, які орієнтовані на себе і займаються тим, чим їм подобається. Однак одразу ж виникають питання : хто за що відповідальний, як зробити так, щоб кожен отримав те, що прагне і інші. Навіть якщо члени групи професіонали, проблеми все ж виникають, коли необхідно діяти узгоджено.

Основна відмінність команди – відсутність жорсткої структури. А це в свою чергу означає наявність самоорганізації всередині групи [9, ст. 341-345].

Команда створена з групи спеціалістів, які належать до різних сфер організаційної діяльності і працюють спільно над вирішенням тих чи інших проблем. Суть команди полягає в загальному для всіх її членів обов’язку, котрий потребує наявності певного призначення, в яке вірять всі члени команди – її місії.

Місія команди повинна включати елемент, який пов’язаний з перемогою, першістю, просуванням вперед. Існує відмінність від цілей команди її місії: цілі команди дають можливість слідкувати за своїм просуванням вперед на шляху до успіху, а місія як більш глобальне по своїй суті і надає всім конкретним цілям зміст і енергію.

Крім того важливими ознаками команди є:

Спільні цілі. Ціль – це образ майбутнього, на реалізацію якого спрямована діяльність. Спільна ціль може бути досягнута тільки спільними зусиллями. Фактично для команди існує 3 типи цілей [8,с.134]:

Цілі пов’язані з інтересами організації (цілі справи). Це та частина спільно організаційної діяльності, для виконання якої і створюється команда .

Цілі пов’язані з командотворенням (цілі групи) досягнення в групі певного рівня узгодженості взаємних дій (спрацьованості) і психологічної єдності (згуртованості).

Цілі пов’язані з інтересами членів команди і їх особистими потребами (цілі людей). Сюди можна віднести – матеріальну винагороду за роботу, реалізація творчого потенціалу…

В силу того, що люди є різними, в них може виникнути й різне розуміння цілей. Важливо, щоб всі були якнайкраще поінформовані і зацікавлені.

Спільна діяльність (співробітництво). Принциповим аспектом є розуміння того, що люди тут працюють разом, а не поруч. Команда не завжди має змогу зібратися. Її члени можуть працювати індивідуально, та в той же час підкорятися жорсткій командній дисципліні. Наприклад, члени команди можуть знаходитись в різних куточках планети, та водночас робити свою частину роботи, оперативно спілкуючись по електронній пошті чи телефоні [11,с.140] . Члени команди узгоджують свої дії та зусилля , темп діяльності. Кожен прагне не тільки здійснити індивідуальний внесок в роботу, але й виконати свою частину роботи так, щоб інший зміг більш ефективно виконати свою частину. Також одним з важливих аспектів командного співробітництва є спільна відповідальність як поєднання двох аспектів – індивідуальна та командна відповідальність. З однієї сторони, кожний учасник команди має визначені права