та повноваження, які дають йому більшу самостійність при вирішенні певних проблем, що належать до частини роботи, яку виконує саме він в трудовому процесі. При цьому він несе відповідальність за професійно отриманий і своєчасний результат в рамках своєї частини роботи. Але, чим більша диференціація, тим важче встановлювати взаєморозуміння, тобто дійсне спілкування команди. Крім того, диференціація сприяє розвитку конкуренції і при цьому жертвою стає загальна продуктивність, в той час, як необхідною умовою співробітництва в команді є кооперація, а результатом – не фрагментарне виконання окремих елементів трудового процесу, а виконання процесу в цілому. Саме тому одним із принципів командної роботи виступає розподіл обов’язків і відповідальності за досягнення поставлених цілей, а не жорстке закріплення виконуваних функцій [31,с.39].
Ще одним методом організації співробітництва – делегування повноважень – передача керівником частини своїх прав, обов’язків та відповідальності підлеглим. Значення делегування підкреслюється багатьма теоретиками та практиками управління. Очікування і обов’язки, які створюються в результаті делегування, можуть стати потужною силою для забезпечення гармонії і єдності цілі[13,с. 215].
Джон С. Максвел називає делегування найпотужнішим інструментом, який може мати лідер команди[5,с. 112] . Делегування приносить організації наступні аспекти :
Зменшує напругу в колективі;
Покращує розвиток підлеглих;
Робота в групі стає більш енергійною;
Підхід до роботи набирає більш творчої форми.
В сукупності дві названих вище ознаки – спільна ціль та спільна діяльність формують основну відмінну характеристику команди – особливо якісну модель поведінки індивідів, які входять в команду. Дана модель поведінки припускає, що:
1. Виконуючи індивідуальні завдання, індивіди орієнтуються на досягнення спільної цілі. Кожен вважає себе частиною команди і розуміє: все, що він робить чи не робить, зачіпає і стосується ще когось;
2. Кожний член команди має рівні права участі в плануванні її діяльності в цілому, плануванні своєї особистої роботи, а також роботи кожного члена команди. Іншими словами, «всі планують діяльність кожного, кожен планує діяльність всіх»;
3. Учасники команди спів ставляють та узгоджують свої дії. Кожен намагається виконати не тільки свою частину роботи найкращим чином, але й «під лаштуватися» під колегу, тобто створити умови для того, щоб інший учасник міг краще виконати свою частину роботи;
4. Члени команди допомагають і підтримують один одного, будують роботу так, щоб недоліки одного учасника компенсувати перемогами іншого;
5. Індивіди часто і відверто спілкуються (в основному неформально). Вони не приховують своїх поглядів і інформацію, завжди готові допомогти [30,с.11-12].
Результатом такої моделі поведінки є так званий синергетичний ефект, тобто робота в команді дозволяє досягти результату, який значно перевищує арифметичну суму результатів, яких учасники команди могли б досягти окремо. Дійсно хороша команда завжди представляє собою щось більше, ніж просто сума її складових .
Жодна з груп не стає командою до тих пір, доки вона не визнає себе нею. Ще повинна існувати командна підзвітність – це визначення обіцянки, яка лежить в основі двох аспектів ефективних команд: обов’язки і довіра. Взаємна звітність не може виникнути з примусу, але коли команда поділяє місію, цілі і підхід, взаємна підзвітність виникає природно сама по собі. Для команди важливим є наявність у співробітників комбінації взаємодоповнюючих навиків. Командні відносини, які традиційно включають в себе такі поняття, як відчуття ліктя, дух партнерства, можуть проявлятися виключно в діловій сфері, не розповсюджуючись на особисте життя членів команди[9.с.402].
Основними причинами, через котрі люди об’єднуються в команди є – ділові та мотиваційні.
? Ділові причини обумовлені постійно змінним та складним зовнішнім бізнес-середовищем. Для вирішення певних проблем в організації зазвичай створюються міждисциплінарні групи. Робота в групах дає можливість об’єднатися для досягнення поставлених цілей. Більшість цікавих ідей виникає саме в групах. Сучасні наука та технології надто складні для одного розуму, дослідження світу здійснюють саме команди, які включають в себе астрономів, фізиків, програмістів, над розробкою нових ліків від невиліковних хвороб працюють команди мікробіологів, онкологи та хіміки. Нобелівських премій удостоюються все частіше колективи вчених. Спонукаючи ми мотивами формування команд виступають прагнення вдосконалення процесу виконання робіт, підвищення гнучкості виробництва чи відповідальності співробітників, які мають особливе значення для організації та оперують в середовищі з високою невизначеністю. Тому менеджери часто розглядають команди як найбільш ефективний в порівнянні з обов’язковими індивідуалістичними стилями управління спосіб використання талантів співробітників і інших ресурсів компанії. Обмін знаннями співробітників різних відділів в організації означає зменшення потреби в працівниках. Оскільки робота в команді стимулює формування відповідальності співробітників при прийнятті рішень, виникає можливість зменшення чисельності контролюючих і забезпечуючи функціонування організації робітників.
? Мотиваційні причини. Популярність роботи в командах багато в чому пояснюється переконанням, що вона мотивує робітників до високої степені участі в процесі роботи. Участь в роботі команди дає співробітникам можливість виразити свої ідеї і познайомитися з думками інших, змінити при взаємодії свою думку. Схвалення групою дій індивіда задовольняє важливі людські потреби.
Менеджмент організацій повинен сконцентрувати свої зусилля на пошуку ефективних методів управління командами. Він висунув принцип підтримуючих відносин – результат взаємодії та досвіду діяльності, які формують почуття самоцінності індивіда. Оскільки більшу частину часу робітники проводять в групах, саме команди "прокладають маршрут" до дуже важливих для робітників підтримуючих відносин. Завдання керівництва полягає в тому, щоб « кожний індивід був членом одної чи більше ефективної групи , співробітники організації повинні бути лояльними командам, володіти ефективними навиками взаємодії і керуватися цілями добре виконаного завдання. Перевага членства в команді полягає у відчутті того, що вони являються частиною