? Розмір команди. Як правило оптимальний розмір команди – 7 людей. При збільшенні розміру команди кожному з її членів стає складніше спілкуватися та взаємодіяти з іншими.

В маленьких командах( 2-4 представника) більше згоди, люди отримують більше задоволення від спільної роботи, ведуть між собою розмови на особисті теми. Відрізняються неформальними взаємовідносинами, не пред’являють лідерам особистих вимог.

Для великих команд ( 12 і більше) характерні розбіжності в поглядах, часто виникають конфлікти, пред’являють лідерам багато вимог, оскільки прийняття рішень носить централізований характер, а участь у цьому членів команди обмежена. Крім того для них нехарактерні дружні відносини між всіма учасниками. В великих командах складніше задовольнити потреби учасників. Найефективнішими вважаються команди з 5-12 представників [15,с.571].

Цікаву модель команд запропонували Дж.Катценбах та Д.Сміт, в ній вони аналізують різноманітність в результатах діяльності груп у відповідності з так званою кривою результатів. Виділили:

Робочі групи – група самостійно працюючих , але соціально взаємодіючих індивідів, які обмінюються інформацією та досвідом. Вони приймають рішення , за котрі несуть відповідальність. Будь – який тиск на формування спільних цілей чи виконання завдань відсутній, а отже, взаємодія членів групи носить випадковий характер.

Псевдокоманди – група індивідів, які мають можливість підвищувати ефективність спільної діяльності, однак не виявляють зацікавленості в розвитку необхідних навиків та умінь. Їх члени затрачають менше зусиль , ніж учасники робочих груп, оскільки час виділений на наради, забирає час на індивідуальну роботу.

Потенційні команди – індивіди, які усвідомлюють , що могли б працювати більш ефективно, прикладають зусилля у розвиток необхідних умінь та навичок.

Справжні команди –індивіди, які володіють взаємодоповнюючими навиками та уміннями, мають спільні завдання, цілі і методи роботи. Вони знають як задовольнити потреби організації і учасників групи. Можливості команди перевищують очікування менеджменту.

Високоефективна команда – група, яка володіє всіма характеристиками справжньої команди і сприяє особистому росту її членів, результати більші, ніж очікування, в деяких випадках можуть послужити зразком для інших команд. Додаток Д

[11,с.349-352].

Формування команди є однією з управлінських технологій, яка дає бажані результати тільки в тому випадку, якщо застосовується у відповідний час та за сприятливих для цього умов.

В цілому можна виокремити такі можливі вигоди від використання командної роботи в організації:

Звільнення керівника від виконання великого обсягу оперативних функцій, які можуть бути організаційно відділені від управлінських завдань. Для цього можна використати командний менеджмент, тобто менеджмент, що базується на перерозподілі обов’язків та делегуванні повноважень. Передаючи частину своїх повноважень, керівник зосереджується на виконанні двох основних ролей :

Роль стратега . У керівника з’являється можливість зайнятися стратегічним управлінням організації - визначенням і постановкою цілей, оцінкою перспектив, налагоджуванням нових зв’язків і розвитком контактів.

Роль адміністратора, яка полягає у в організації та забезпеченні процесу спільної роботи членів команди: підготовка команди, професійні консультації, вирішення проблем, які можуть вплинути на продуктивність праці і знизити ефективність, мотивація та підтримка команди.

Підвищення якості вирішення складних завдань. При роботі в команді відбувається групове обговорення, що дозволяє більш широкий ніж в одного спеціаліста досвід, вислухати точки зору, більш скрупульозно проаналізувати факти.

Підвищення продуктивності організації. Ще в рамках Хоуторнських експериментів (1924-1932рр.) були зроблені висновки, що

Покращення взаємовідносин між працівниками (формування організаційної соціальної групи) здійснює позитивний вплив на продуктивність їх праці;

Поведінка людей є функцією групових норм.

Підвищення ефективності передачі інформації.

В більшості випадків результати отримані від формування команди не можливо оцінити за допомогою економічних показників. Кожна команда працює над поставленими цілями та завданнями [7,с.239-242].

Стадії командоутворення, ролі в команді, інформація як важлива складова діяльності команди.

Командоутворення – розвиток із формальної, затвердженої керівництвом, управлінської структури в робочу групу з субкультурою „ команда „. Становлення команди – це динамічний процес. Більшість команд перебуває у стані постійних змін.

Команди при утворенні проходять такі стадії свого розвитку:

- Формування. У цей період члени команди знайомляться і починають оцінювати, чия поведінка прийнятна для інших членів, а чия – ні. Тоді ж визначаються базові правила, формується попередня структура команди. Тут існує високий ступінь невизначеності щодо цілей, структури та лідерства. Ця стадія завершується, коли члени команди починають думати про себе, як про частину команди.

- Збурення. Розпочинається не так швидко. У цей час ще може не бути єдності, з’являються неадекватні способи взаємодії. Водночас деякі члени команди можуть спробувати самоутвердитися як лідери або відігравати головну роль у формуванні порядку денного команди. Це період протистоянь усередині групи. Члени групи погоджуються з існуванням команди, але опираються контролю, який група покладає на особистість. Може виникнути конфлікт, хто буде контролювати команду.

- Нормалізація. Вона починається з вибуху активності. У цей час кожна особа починає усвідомлювати і сприймати один одного. Це етап налагодження тісних стосунків, члени команди починають демонструвати здатність до співпраці. Цей етап завершується, коли структура команди утверджується і члени команди поділяють спільний для всіх набір сподівань щодо відповідної ділової поведінки.

- Виконання. Розвивається повільно. Команда починає зосереджуватися на поставленому завданні. Починається взаємодія і зусилля спрямовують на досягнення мети. Структуру команди вже не