- Для тимчасових команд – тих, що мають обмежене коло завдань для виконання, - існує ще етап розпуску. На цьому етапі команда готується, щоб розійтись. Високий рівень виконання завдання вже не є для членів команди найвищим пріоритетом. Натомість їхня увага спрямована на згортання діяльності.

Деякі дослідники доводять, що ефективність робочих підрозділів збільшується на подальших етапах, але важко сказати, що саме робить команду ефективнішою. Додаток Г [ 14,с.367-369] і [10,с.466-467].

Дещо інша характеристика етапів створення команди [19,с.224-227] :

Адаптація. На цьому етапі відбувається пошук членами групи оптимального способу вирішення завдань. Відбувається пошук взаємоприйнятої поведінки в команді. Члени групи зустрічаються з відчуттям настороженості, а результативність низька, так як її учасники ще не знайомі і не впевнені один в одному.

Групування і кооперація. Етап характеризується об’єднанням по симпатіях та інтересах. Починає утворюватися групова самосвідомість на рівні окремих підгруп, які формують перші інтрагрупові норми. Тут вперше виникає вже сформована група з чітко вираженим відчуттям «МИ».

Нормування діяльності. Розробляються принципи групової взаємодії і нормується або область внутрішньо групових комунікацій, або область колективної діяльності. Добре підготовлена, єдина у організаційному та психологічному плані група може перетворитися в групу – автономію, для якої характерні замкнутість на своїх цілях, егоїзм.

Функціонування. Це стадія прийняття рішень для успішного вирішення завдання. Формується ролева структура команди. Група відкрита для виявлення та розв’язання конфліктів. На цьому етапі досягається вищий рівень психологічної зрілості, відзначається високий рівень підготовленості, єдність, характерна для командної субкультури.

Різні автори по-різному виділяють основні етапи формування команд. Так Д.Уітмор виділяє три етапи – входження, захист, співробітництво. Бойєт Д.Г., Д.Т.Бойєт :формування, долання шторму, повернення до норми, нормальна діяльність. Детальніше можна розглянути такі стадіїї: формування, конфлікт, ефективне функціонування.

Формування – це стадія вивчення. Члени команди поруч з хвилюванням, викликаним новизною ситуації, відчувають невпевненість. Кожен внутрішньо оцінює здібності та позиції інших. В книзі Пітера Шолтеса та його колег цю стадію порівнюють з поведінкою людей , які стоять коло річки і пробують воду ногами, вагаючись чи варто купатися. На цій стадії особливих досягнень від команди марно очікувати. Щоб успішно провести команду через цей етап, необхідно:

Визначити членів команди;

Допомогти краще пізнати один одного;

Дати команді чітку ціль;

Надати інформацію, необхідну для початку роботи;

Включити членів команди в узгодження і розробку планів, уточнення ролей і визначення способів спільної роботи;

Постійно здійснювати обмін матеріалами, інформацією та досвідом;

Проводити зустрічі у вільній демократичній обстановці, де кожен може поділитись своєю точкою зору;

Налагодити неформальне спілкування за межами роботи.

Наприклад, здійснюючи реінжиніринг страхової компанії, лідеру проекту необхідно сформувати команду, яка буде його реалізовувати. Підбираючи членів команди, лідер проекту включає в нього не людей, які йому подобаються, а творчих лідерів, які здатні повести за собою персонал. При чому не обов’язково, що погляди людей з реінжинірингу будуть співпадати, скоріше навпаки.

Тому наступним етапом в розвитку команди буде конфлікт. По мірі входження людей в проблему стає зрозуміло, що працюючи в команді, досягти потрібних результатів значно важче, ніж здавалося. Люди відчувають деякий дискомфорт від спільної роботи, виникає напруга, ворожість, так як стикаються різні погляди та бачення. Як наслідок, формуються підгрупи. Щоб успішно пройти цю стадію, необхідно:

Вирішити питання влади і повноважень;

Виробити процедуру прийняття рішень;

Адаптувати роль лідера таким чином, щоб члени команди приймали на себе все більшу відповідальність.

Члени команди поступово звикають один до одного, виробляються «правила гри» прийнятні та обов’язкові для всіх. Не виключно, що деякі члени команди не зможуть адаптуватися до цих правил і покинуть команду. Надалі люди згуртовуються і починають розуміти, що їх сила – в єдності. Виникає ефект командного духу, що виражається поняттям «ми». Основні зусилля членів команди спрямовані на співробітництво задля досягнення цілей, а не на протиріччя. На цьому етапі лідеру дуже важливо сприяти взаємоповазі членів команди, використовувати їх знання та досвід.

Після вирішення конфлікту настає стадія ефективного функціонування команди. В ефективно діючій команді структура лідерства і способи діяльності тісно зв’язані з поставленою ціллю. Згідно з позицією Дугласа Мак-Грегора, добре функціонуючій творчій команді притаманні наступні ознаки:

Атмосфера неформальна, комфортна, без напруги;

Дискусії проводяться часто і стосуються завдань команди в цілому;

Люди добре розуміють і приймають завдання і цілі команди. Будь-яке завдання обговорюється по пунктах до того часу, поки не буде сформоване таким чином, щоб кожен співробітник міг побачити свою роль в його виконанні;

Члени команди прислухаються до точок зору один одного. Люди не бояться висловлювати пропозиції, навіть якщо вона протирічать іншим чи є дещо ексцентричними;

Більшість рішень приймаються шляхом консенсусу.

Критика конструктивна і доброзичлива;

Лідери команди не домінують в ній, команда не покладається на них надмірно.

Таким чином, високоефективні компанії організовані за принципом командної роботи. Процес створення команди складний , має свої закономірності. Особливу роль відіграють лідери.

Протягом стадій свого формування команди набувають 4 найважливіших рис:

Структура обов’язків команди – це набір визначених обов’язків та взаємозв’язки між цими обов’язками, що їх члени команди визнають та сприймають. Вона формується внаслідок рольових епізодів. Зрештою, чинна роль – це функції особи. Невизначеність обов’язків трапляється, коли незрозуміла спрямовуюча роль і це може стати суттєвою проблемою для організації.

Норми поведінки – це стандарти поведінки, що їх команди приймають для своїх членів. Норми однієї групи не завжди можна використати для іншої. Дотримання норм є важливим аспектом, хоч трапляється, що особа може їх проігнорувати, до неї відповідно можуть бути застосовані інші групові норми.

Згуртованість –