та нововведення. Чітко усвідомлюється, що найкращим стає той, хто шукає власні шляхи до успіху, а не обмежується виконанням загальноприйнятих стандартів. Основний акцент у діяльності робиться не на примусі, наказі, контролі, а на переконанні, роз'ясненні, заохоченні.[6, с.36]
В системі функціонування вітчизняних підприємств та народного господарства України в цілому, відбулися докорінні зміни, що створили велику потребу в нових управлінських знаннях, посилили інтерес до системи формування персоналу з високими професійно – кваліфікаційними характеристиками, орієнтованого на досягнення кінцевої мети. Причин цього є декілька:
Повністю вичерпали себе старі адміністративні форми управління персоналом, і це змусило багатьох шукати нові методи та прийоми роботи з людьми.
Перехід на господарський розрахунок та самоокупність змусили шукати нові ресурси та резерви. В цих умовах багато хто звернув увагу на ефективне використання не тільки матеріальних, але й людських ресурсів як важливого фактора конкурентної переваги.
В країні формується ринок праці. З’явилися можливості пошуку. відбору кваліфікованих кадрів, їх оцінці та інші елементи ринкового підходу до управління персоналом.
Суттєво покращилась наукова і методологічна база роботи з кадрами, що дозволяє підняти ефективність роботи з персоналом на новий рівень.
Багато організацій накопичили позитивний досвід роботи з персоналом, що дає надію на суттєвий прогрес в системі управління людськими ресурсами.
Отож для того, щоб створити ефективну систему менеджменту в організації, розробити власну фірмову філософію управління персоналом, слід виходити х досвіду провідних світових компаній і накопичувати власний досвід роботи з українським персоналом. Керівникам вітчизняних підприємств слід звертати більшу увагу на децентралізацію управлінського процесу, впровадження в практику методу делегування повноважень, провадити більш ефективні системи оплати праці та перепідготовки кадрів, і т.д. Оскільки, управління персоналом особливо важливе у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури старіють з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників компанії стають головним джерелом тривалого розквіту будь-якої компанії. Підготовка компетентного персоналу, здатного до продуктивної роботи в ринкових умовах, його раціональне структурне і просторове розміщення, зміна культури управління підприємства, врешті-решт, залежить саме від компетенції та професіоналізму менеджера персоналу і є запорукою досягнення успіху підприємством.
Сьогодні, будь – яку організацію, візуально, можна порівняти з айсбергом. Успіх фірми – маленька верхівка, яку видно на поверхні води. Менеджер персоналу (з службами, проблемами, конфліктами) – це велика частина льодяної глибини, яка знаходиться під водою. Тому, HR – менеджери – це стратеги, маркетологи, підприємці, психологи, які на ринку праці України давно перейшли з розряду « Хто це?», в розряд «Вкрай необхідних спеціалістів».
Список використаної літератури
Балабанова Л.В., Сардак О.В., Управління персоналом. Навчальний посібник. К.; В.Д. «Професіонал», 2006, 512 с.
Вейл П. Искусство менеджмента. Новые идеи мира хаотических перемен. М.; 1993. с 34.
Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.;Экономика, 1991.
Горбатюк А.И.. Кадри управления: проблеми подготовки менеджеров. Учеб.пособие. – Таганрог: ТРТУ,1996.
Деслер Г. Управление персоналом: учеб.пособие/ перекл. с англ. –М. 1997.
Крушельника О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом : Навч.почібник. К. «Кондор». – 2003. с.143.
Менеджмент XX века / Под.ред. С. Чоудхари: Пер. с англ. М. 2002.
Мистецтво управління персоналом. Таланти і лідери. Кн..I /відп.ред. Ю. Наврузов, Н, Черепу хіна. – К, 2002.
Практика менеджмента: пер. с англ. – М., 2000.
Тейлор Ф. Научная организация труда. М., 1966.с 224.
Управленческий консультант: Настольная книга руководителя. -.К. Бук. 2005.
Фарсон Р. Менеджмент абсурда: аспекти лідерства которие часто остаютса незамеченими. Пер. с англ. -М., 2006.
Горчакова В. Золотая рыбка не может бить на посылках.// Менеджмент и менеджер. - 2006. №9.
Дж. Салывен. Стратегыческая роль HR – служби.// Менеджер персоналу.- 2005.№4.
Дж. Кэнон. Не в методах суть.// Управление компаниями. - 2005. №.10.
Искусство взаимодействия.// Управление компаніями. – 2005.№2.
Малиновський П. Методи аттестации персонала.// Менеджмент и менеджер. - 2006. №7-8.
Перескова Т. Собственик и HR- менеджер. .// Менеджмент и менеджер. - 2004. № 7-8.
Туманов Н. Мастеров Б. Мотивация VS. .// Менеджмент и менеджер. - 2004. № 9.
Тимошенко А. Организация HR – служби: что нужно знать топу. // Менеджмент и менеджер. - 2006. № 12.
Удовенко Л. Психологічна професіографія. // Персонал. – 2007. №9.
Чесноков В. Ролевая модель управления. //Менеджмент и менеджер. - 2006. № 7-8.
www.m21.com.uaHHRhdddddfdJjgjfdjhfhjлдогдлплорпрщо
HHRhdddddfdJjgjfdjhfhjлдогдлплорпрщо