6.Підприємницьке мислення ( це дає змогу краще розуміти тенденції ринку, бути гнучким у прийняті рішень).[8, с.163]

Професор школи бізнесу і державних адміністративних систем при університеті ім. Дж. Вашингтона Пітер Вейл виділяє наступні вимоги до менеджерів в сучасних умовах: більше лідерства, більше уваги до колективної роботи, більше індивідуальності, більше самовіддачі, більше стресів. [3, с.34]

Відомий український вчений А.І. Кредісон визначає такі тенденції в розвитку професіоналізму менеджерів:

досягнення більш високої якості менеджменту, що пов’язується із здатністю усіх менеджерів організації керувати нею як цілісною системою;

набуття менеджментом більш підприємницького характеру, коли кожен менеджер відчуває свій зв’язок з ринком;

розширення творчої співпраці менеджерів вищого рівня з консультантами, йдеться про виникнення консалтингового менеджменту;

подолання існуючих бар’єрів між менеджерами і виконавцями, тобто ширше залучення підлеглих до прийняття управлінських рішень.

В сучасних умовах до HR – менеджерів ставляться високі професійні та морально – психологічні вимоги, оскільки саме він є провідником кадрової і соціальної політики, моральним еталоном колективу, має високі моральні якості, виражену направленість на роботу з людьми і вміння вирішувати нестандартні управлінські проблеми, які не мають готових рецептів вирішення, масштабно мислить, забезпечує позитивну самоорганізацію системи управління персоналом, підтримує почуття власної гідності кожного працівника, ініціативу і творчий підхід до справи.

В роботі з персоналом важливі, також, і організаторські здібності: ціленаправленість, вміння підбирати потрібних людей на потрібну посаду для досягнення ефективних результатів роботи, чітко визначати їхні функції, делегувати повноваження, здатність працювати в команді і з командою. Менеджер персоналу повинен вміти налагоджувати хороші стосунки в колективі, що засновані на взаємоповазі і довірі, створювати позитивний соціально – психологічний клімат в організації.

Основними складовими ефективної моделі HR- менеджера є набір його ділових, особистих та професій якостей. До них належать:

високий рівень освіти, практичного досвіду, компетентності;

широта поглядів, ерудиція;

глибоке знання сфери своєї діяльності;

прагнення до постійного самовдосконалення, критичного сприйняття і переосмислення навколишньої дійсності;

пошук нових методів та форм управління;

вміння планувати свою роботу;

високий рівень організації праці.

фізичне і психологічне здоров’я;

високий рівень внутрішньої культури;

енергійність;

завзятість у досягненні мети;

принциповість і рішучість;

чесність і справедливість;

висока вимогливість до себе та інших;

чуйність, дбайливість;

почуття гумору;

уміння поважати підлеглих;

почуття відповідальності;

оптимізм ;

харизматичність;

впевненість в собі;

творча адаптивність;

емоційна стабільність;

стресостійкість;

ініціативність;

амбіційність у досягненні успіху.

вміння стратегічно мислити;

вміння підбирати і ефективно використовувати працівників;

знання техніки і технології виробництва в галузі, до якої належить організація;

вміння ставити і розподіляти серед виконавців задачі;

вміння самостійно і вчасно приймати обґрунтовані рішення та наполегливо домагатися їхнього виконання шляхом впливу на підлеглих;

вміння координувати і контролювати виконання завдань;

вміння мотивувати підлеглих до ефективної роботи;

прагнення до влади, лідерства;

сміливість, рішучість, наполегливість;

безкомпромісність у відстоюванні свої прав;

вміння делегувати повноваження;

цілеспрямованість, ініціативність;

оперативність у вирішені проблем, вміння швидко відбирати головне та сконцеторовуватися;

здатність керувати собою, своєю поведінкою, підлеглими, часом;

прагнення до інновацій;

готовність йти на ризик.

Отож, успішний HR – менеджер повинен володіти певним набором ділових, особистих та професійних якостей, для того щоб ефективно управляти одним з найважливіших ресурсів організації – персоналом.

Проте, будь – які методи управління не будуть ефективними, якщо менеджери не стануть прикладом служіння організації, справі, людям. Керівнику можуть пробачити некомпетентність, невігластво, поганий характер та манери, але йому ніколи не вибачать відсутність порядності.

Пітер Друкер застерігає, що в жодному випадку не можна на керівну посаду призначати людину, яку недоліки інших людей турбують більше, ніж їх чесноти, знання та вміння. Людину не можна призначати на керівну посаду, якщо її більше цікавить питання «хто правий», а не питання «що правильно».Не можна призначати на керівну посаду людину, яка боїться сильних і талановитих підлеглих. Не можна призначати також людину, яка не керується високими стандартами у своїй особистій праці. Така людина здатна зламати корпоративний дух організації, підірвати ефективність її роботи. « Якими б не були загальна освіта та кваліфікація менеджера, - вважає Пітер Друкер, - вирішальним фактором цієї професії (і чим далі, тим більшою мірою) стає гідна особистість людини. Якщо організація животіє, то це результат того, що деградує її керівництво, що непрофесійно, некомпетентно працюють її менеджери. [10,с. 164]

Менеджери – професіонали починаються з високого рівня самосвідомості, при якому він добре розуміє свої можливості і свої обмеження, тому дуже важливі такі якості як: постійне навчання і самовдосконалення, ефективне управління собою і своїм часом, швидке вирішення проблем. В умовах постійної конкуренції, HR – спеціаліст повинен швидко реагувати на зміни ситуації, бути гнучким щодо організаційних структур та ієрархічних відносин, а також володіти «HR – чутливістю», а вона є тією особливістю менеджера персоналу, якою він володіє як спеціаліст, і яка є його головною зброєю. Він повинен відчувати те, що одним не потрібно, і допомагає іншим працювати більш ефективно.

До складових ефективної моделі менеджера персоналу належать також набір якостей пов’язаних із вмінням керувати собою:

Здатність вірно формулювати життєві цілі( (оптимальна спрямованість і мобілізація власних здібностей і життєвих ресурсів):

Здатність пізнати себе;

Уміння формулювати свої життєві цілі;

Уміння приймати рішення;

Уміння планувати кар’єру .

Особиста організованість( здатність жити і працювати за системою):

Прихильність системного підходу;

Уміння цінувати та ефективно використовувати час;

Уміння зосередитись на головному;

Уміння усе робити за порядком;

Уміння враховувати та аналізувати витрати часу.

Самодисципліна(уміння керувати своєю поведінкою):

Обов’язковість, здатність і уміння дотримувати слова;

Пунктуальність, точність виконання;

Зібраність

Наявність почуття відповідальності.

Знання техніки особистої роботи (знання правил і прийомів організації особистої роботи та уміння ними користуватися):

Уміння організувати робоче місце;

Уміння користуватися організаційною та офісною технікою;

Уміння працювати з інформацією;

Уміння формувати документи;

Уміння говорити по телефону;

Уміння слухати;

Уміння планувати свої справи;

Знання методів раціоналізації особистої праці;

Уміння змінювати сферу занять;

Знання технології комунікацій;

Уміння адаптуватися в колективі;

Уміння делегувати повноваження.

Емоційно