У своїх працях О. Я. Гойхман та Т. М. Надіїна визначають комунікацію як спосіб отримання інформації через процес обміну її смисловими значеннями [10].

Згідно Г. Почепцова комунікації – складний процес, який включає ряд взаємозв'язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація - це обмін, в якому кожному належить активна роль. В процесі комунікації відправник складає повідомлення і передає його адресатові (одержувачу) [ 34].

О. П. Конецька подає комунікацію як обмін інформацією, її змістом, а також різні форми зв’язків між людьми, засновані на будь-яких стосунках, які спрямовані на досягнення цілей організації [20]. Це особлива форма впливу на співробітників підприємства та суб’єктів зовнішнього середовища. І, якщо вони реалізовані на високому професійному рівні, то їх ефективність в системі управління підприємством визначатиме якість управління підприємством визначатиме якість управлінських рішень.

Суттєвою ознакою комунікації є нормативність – тобто не хаотичний обмін думками, рішеннями, а упорядкований, урегульований процес, строго регламентований документами. В першу чергу нормативність розповсюджується на сферу трудового суспільства, судочинства, побуту. Наступною ознакою є стандартизація – дотримання етикету, поведінки [13].

У найширшому сенсі мета комунікації на підприємстві – прийняття змін, вплив на діяльність таким чином, щоб досягти процвітання підприємства [29].

Існує дві основні функції комунікації: інформаційна і особова. Перша здійснює процес руху інформації, друга - взаємодія осіб. Ці дві функції найтіснішим чином пов'язані одна з одною. Взаємодія осіб в значній мірі здійснюється завдяки руху інформації, але повністю до інформаційних процесів не зводиться, тому що комунікація будується не тільки за фактом передачі і отримання інформації, але й індивідуальним інтерпретаціям [22].

Автор А. П. Панфілова виділяє наступні функції комунікації:

1. Пізнавальна – розповсюдження (комунікантом) або одержання реципієнтом нових знань і вмінь;

2. Спонукальна – стимулювання інших людей до будь яких дій або одержати потрібні стимули;

3. Експресивна – вираження або придбання визначених переживань, емоцій [32].

В літературі розрізняють дві площини комунікації: площина змісту і площина зв’язків або стосунків, тобто загальне уявлення психології комунікацій [54].

Площина змісту стосується повідомлення, яке подає відомості про становище речей чи про події; воно може бути важливим чи незначним і мати різне значення для одержувача і відправника.

До поняття змісту належить не тільки власне інформація, яка передається від відправника (джерела) до одержувача у явній формі, а й метакомунікація. Поняття “метакомунікація” визначає те, що читається між рядками і складає істинний зміст комунікації, або корисне з погляду тіньового змісту відомостей. Так, дуже часто виникає ситуація, коли на звернення підприємства-виробника до споживача про пропонування їм якого-небудь товару чи встановлення ділових контактів, він отримує відповідь приблизно в такій формі: “Ми з задоволенням будемо користуватися вашим товаром і/або встановимо з вами ділові контакти, але через деякий час, коли ми будемо мати можливість” [17] . Очевидно, споживач уже одержав аналогічне замовлення і витратив свої кошти або ж керівництво (керівник) помилилося у виборі партнера, в оцінці його виробничих можливостей. Метакомунікація відіграє важливу роль у комерційних переговорах і діловому листуванні, розробці комунікаційної стратегії.

При проведенні переговорів чи конференцій потрібно намагатися використовувати змістовну площину, щоб виключити вплив симпатій і антипатій, оскільки часто голосують не за ту чи іншу пропозицію, а за того, хто її вносить, в результаті чого припускаються похибок у комунікації, оскільки використовуються різні підходи [41].

Як у закордонній, так і вітчизняній економічній літературі немає повної розгорнутої класифікації комунікації. Французький економіст Б. Гурне [12] виділяє формальні (офіційні) комунікації, які створюються керівництвом організації, та неформальні, які встановлюються на засадах особистих стосунків в організації (Рис. 1.).

Комунікація

Формальна Неформальна

- усна; -непідтверджені

- письмова. повідомлення та

чутки;

-менеджмент

«нишпорки»;

Рис. 1. Схема типізації комунікації за Б. Гурне

За М.Месконом [67] розрізняють організаційні та міжособистісні (вербальні і невербальні) комунікації. ( Рис. 2 ).

Рис. 2. Схема типізації комунікації за М. Месконом

О.П.Єгоршин дає класифікацію факторів, які впливають на ефективність комунікацій, зокрема виділяє такі групи ознак: види комунікацій (вербальні: усні, письмові; і невербальні: рухи тіла, параметри мови), [15] способи забезпечення, типи особистості (екстраверт та інтроверт), індикатор модальності (візуальна, аудиальна, кінестична), трансактний аналіз

( Рис. 3 ).

Комунікація

Рис. 3. Схема типізації комунікації за О. П. Єгоршиним

А.В.Сокололов в залежності від матеріально-технічних засобів [43], тобто від використання каналів, поділяє комунікацію на( Рис. 4 ):

Комунікація

Рис.4. Схема типізації комунікації за А. В. Соколовим

В залежності від каналу передачі Соколов поділяє комунікації на

( Рис. 5 ):

Комунікація

Рис. 5. Схема типізації комунікації за А. В. Соколовим

За сферою діяльності комунікації можуть бути розподілені, як невиробничі, ті що не стосуються процесу виробництва (особисті, побутові), виробничі та науково-дослідні, які включають в себе і аспекти освіти та підвищення кваліфікації [ 23].

Комунікації поділяються за характером учасників:

– між двома особами;

– між особою і групою;

– внутрішньо групові [64].

Комунікації можуть бути одноканальні і багатоканальні. Кожна людина має різноманітні інтереси, які і визначають множинність його комунікацій. Але в певній діяльності інтереси людини можуть зводитися до одного типу зв'язків. Це буває при дуже вузькій спеціалізації діяльності або дуже обмежених повноваженнях. Це часто відображає і певний стиль управління: управління з обмеженого складу проблем або звуженому завданню [38].

Одноканальні комунікації