Витрати на професійне навчання визнача-ються кошторисом, який розробляється нав-чальним закладом і погоджується з підприємством-замовником. Як правило, кошторис може мати такі статті:

заробітна плата, до якої включаються витрати за проведення теоретичного та прак-тичного навчання;

нарахування на заробітну плату;

господарські витрати (оренда приміщень тощо);

канцелярські витрати;

навчальні витрати, до яких включаються придбання сировини і матеріалів, що використо-вуються під час практично-го та виробничого навчання;

розробка та тира-жування методичних матеріалів, бланків доку-ментів тощо;

вартість бланків державного зразка про закінчення нав-чання та присвоєння кваліфікації тощо.

За домовленістю сторін у кошторисі можуть бути зазначені й інші статті витрат.

Варто додати, що показником ефективності використання коштів, який широко вживаний у світовій практиці, є коефіцієнт прибутковості, що яв-ляє собою відношення прибутку до капіталу, інвестованого для одержання цього прибутку.

Коефіцієнт прибутковості вживається і на підприємствах України. Порівнюючи коефіцієнти прибутковості підприємств, можна вибирати альтернативні шляхи використання капіталу. Крім того, коефіцієнт прибутковості свідчить про ефективність управління, бо він є своєрідним індикатором його якості, а також свідчить про спроможність підприємства (або неспроможність) за-робити достатньо прибутку для інвестицій. Цей показник є важли-вим для прогнозування прибутку, оскільки він зв'язує прибуток, який підприємство планує одержати, з загальним інвестованим ка-піталом.

Коефіцієнт прибутковості використовується як інструмент для прийняття інвестиційних рішень на підприємстві, а також у фінан-совому плануванні, координації, контролі господарської діяльності та її результатів.

Коефіцієнт прибутковості розраховується за формулою:

Кп = П/І, (3.1)

де П – прибуток,

І – інвестиції.

Це формула розрахунку загального коефіцієнта прибутку. Однак треба зазначити, що загальновизнаного показника інвестицій для розрахунку коефіцієнта прибутковості немає.

Для розрахунку коефіцієнтів прибутковості беруться середні по-казники інвестицій. Вони розраховуються методом середньої хро-нологічної. В чисельнику формули розрахунку коефіцієнтів прибут-ковості можуть використовуватися показники прибутку [31, с.60-64]:

балансового;

чистого;

від реалізації продукції (робіт, послуг).

Отже, є необхідність використання моделей економічного аналізу, які б дали змогу оцінити ступінь ефективності інвестицій у людський капітал. Цей аналіз починається з оцінки витрат на освіту та очікуваних зисків (вигід) від її отримання.

Витрати, пов'язані з одержанням освіти, розділяють на три групи.

Прямі витрати (витрати, що здійснюються майбутнім власником людського капіталу або іншим інвестором):

плата за навчання;

витрати на підручники, послуги бібліотеки, канцтовари, Internet тощо;

витрати, пов'язані зі зміною місця проживання (вартість житла, транспортні витрати тощо);

Втрачені заробітки. Людина, яка навчається, не може пра-цювати в такому самому режимі, в якому вона могла б працювати, якби не навчалася. Значить, заради одержання освіти вона свідо-мо на деякий час відмовляється від певних заробітків. Тому для людей працездатного віку "втрачені заробітки" вважають-ся витратами на освіту. Кількісно втрачені заробітки можна ви-значити як заробітна плата, яку могла б мати людина, якби вона не навчалася. Якщо, наприклад, на час підвищення кваліфікації за людиною збе-рігається її заробітна плата за місцем роботи приблиз-но така, якими були б заробітки, то людина не має втрачених за-робітків, а цю частину витрат несе інвестор, який зберігає зар-плату.

Моральні втрати:

втрата вільного часу – одного з найважливіших благ для людини, оскільки навчання, як правило, забирає більше часу, ніж нормальний робочий день;

навчання нерідко буває важким і виснажливим заняттям, супроводжується перенапругою і стресовими ситуаціями під час іспитів;

зміна місця проживання заради одержання освіти призво-дить до зміни звичного соціального оточення людини.

Перші дві групи витрат на навчання можна підрахувати з до-статньою точністю, моральні втрати оцінити дуже важко хоча б тому, що вони різні для різних людей. Однак слід сказати, що інко-ли вони відіграють вирішальну роль при прийнятті рішення щодо отримання освіти [30, с.113-115].

Розглянемо методи економічної оцінки ефективності інвестування у людський капітал. Дані мето-ди використовуються на стадіях:

прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативне використання коштів,

оцінка ефективності капіталовкладень у результаті отри-мання віддачі від здійснення інвестування у людський капітал.

Ефективність у сфері людського капі-талу можна визначити за допомогою аналізу "витрати – вигоди". Спочатку цей метод застосовувався для оцінки доцільності здійснення різноманітних державних проектів, таких як будівниц-тво річкових дамб, розвиток суспільного транспорту тощо. Тобто метод використовувався у випадках прийняття рішень щодо про-ектів, які мали некомерційний характер: товари чи послуги, отри-мувані внаслідок втілення таких проектів у життя, не продавали-ся на ринку, на них не встановлювалася ринкова ціна. Метою їх виробництва не було отримання прибутку.

Аналіз "витрати – вигоди" застосовується у тих ви-падках, коли потрібно відібрати проекти згідно з вигодами, що приходяться на одиницю витрат. Аналіз за методом "витрати – вигоди" ділиться на три етапи:

1. Ідентифікація вигід та їх вартісна оцінка з ураху-ванням фактору часу.

2. Ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка з ураху-ванням фактора часу.

3. Завершальним етапом аналізу "витрати – вигоди" є по-рівняння величини вигод з величиною витрат. Але, як вже зазна-чалося, попередньо необхідно ці два показники привести до одно-го моменту часу. Для цього застосовують метод дисконтування, що дуже поширений в економічних розрахунках[30, с.116-117].

Для оцінки ефективності інвестування інвес-тиційні витрати всіх видів зіставляються з результатами (довгостроковими виго-дами) у майбутньому. Тому треба визначити цінність майбутніх вигід, порівнявши їх із поточними витратами.

З врахуванням пли-ну часу необхідно провести прогресивне дисконтування вигід, очі-куваних у майбутньому, для розрахунку зисків від вкладень в людський капітал. Введемо поняття дисконтування вигід. Вигоди, що отримують-ся у майбутньому, завжди мають меншу цінність порівняно з тими вигодами, які отримуються сьогодні, з огляду на ряд причин пси-хологічного характеру.

Людині властиво оцінювати наявні блага вище, ніж майбутні через можливість передчасної смерті, зміни обставин життя, падіння значимості одиниці споживання при зростанні його загального обсягу тощо. Незалежно