собою сукупність повідомлень, що відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності. Інформація - основний «продукт», що циркулює в керуючих системах. Вихідна інформація від об'єкта керування і навколишнього середовища надходить у керуючий орган. На основі її й виробляється керуючий вплив.
Інформаційний об'єкт - це опис деякої сутності (реального об'єкта, явища, процесу, події) як сукупності логічно пов'язаних реквізитів (інформаційних елементів) [11]. Такими сутностями для інформаційних об'єктів можуть служити цех, склад, матеріал і т.д. Інформаційний об'єкт певного реквізитного складу і структури утворює клас.
Процес організації, управління та використання даних вважається невід'ємною складовою обов’язку кожного менеджера. Слово «інформація» (лат. information) означає роз’яснення, усвідомлення, викладення [31, с.3]. Під інформацією розуміють всі ті відомості, що зменшують степінь невизначеності нашого знання про конкретний об’єкт [23, с.111]. Сама по собі інформація може бути віднесена до категорій абстрактних понять типу математичних, але ряд її особливостей наближає її до матеріальних об’єктів. Так, інформацію можна отримати, записати, передати комусь, стерти.
У кожній системі управління є комплекс технічних засобів, що забезпечують сприйняття, збір необхідної інформації, її зберігання та передачу до органів управління, який називається інформаційною системою.
Від вибору носія і способу кодування інформації при виконанні конкретних інформаційних процедур багато в чому залежить ефективність функціонування системи управління. У зв’язку із цим, при перетворенні у процесі управління інформація, як правило, не раз змінює не тільки свій код, а й тип носія.
У сучасних умовах посилення тенденцій, глобалізації й інформатизації суспільства роль інформації в усіх сферах життєдіяльності значно зростає. В економіці роль інформації зростає надзвичайно високими темпами, а її значення як одного з центральних ресурсів сучасної економіки не викликає сумнівів.
Класифікація економічної інформації має такий вигляд [20]:
за повнотою охоплення явища - повна, часткова, надлишкова;
за періодом дії - разова, періодична, довгострокова;
за змістом - планово-облікова, фінансова, бухгалтерська, кон-структорська, технологічна, довідкова, адміністративна та ін.;
за рівнем достовірності - достовірна, недостовірна.
При роботі з інформацією виникає необхідність в оцінці її якості й вимірі її кількості. Наприклад, іноді коротке повідомлення містить набагато більше інформації, ніж текст із багатьох сторінок, а повідомлення із заздалегідь відомим змістом не несе інформації взагалі. Повідомлення набуває сенсу тільки тоді, коли зміст його ще невідомий. Більш того, та сама інформація для різних одержувачів має різну цінність.
Адекватність інформації, тобто відповідність змісту образу відображаємого об’єкту, може виражатися в трьох формах: синтаксичній, семантичній та прагматичній [34].
Синтаксична адекватність пов’язана із відтворенням формально-структурних характеристик зображення абстраговано від змістових і споживчих параметрів об’єкту. На синтаксичному рівні враховується тип носія, спосіб предствлення інформації, швидкість її передачі та обробки, розміри кодів представлення інформації, надійність і точність перетворення цих кодів і т.п. Інформацію, що розглядається тільки на синтаксичному рівні, називають даними.
Семантичну адекватність виражає аспект відповідності образу та об’єкту, тобто відношення інформації та її джерела. Проявляється семантична інформація при наявності єдності інформації та користувача. Семантичний аспект – це врахування змісту інформації: аналізуються ті відомості, що відображає інформація, розглядаються змістовні зв’язки між кодами представлення інформації.
Прагматична адекватність відображає відношення інформації та її споживача, відповідність інформації цілі управління, яке на її основі реалізується. Прагматичні властивості інформації проявляються тільки при наявності єдності інформації (об’єкту), користувача та цілі управління. Прагматичний аспект пов’язаний з цінністю, корисністю використання інформації для вироблення правильного управлінського рішення. З цієї точки зору аналізуються споживчі властивості нформації [11].
Якість інформації. Якість інформації можна визначити, як сукупність властивостей, що обумовлюють можливість її використання для задоволення, визначених у відповідності з її призначенням, потреб. Якість інформації оцінюється за низкою показників. Наведемо основні з них.
Репрезентативність – пов’язана з правильністю її вибору і формування з ціллю адекватного відображення заданих властивостей об’єкту.
Змістовність – питома семантична ємність.
Повнота – інформація містить мінімальний, але достатній для прийняття правильного управлінського рішення склад (набір показників).
Актуальність – степінь збереження цінності інформації у момент використання.
Своєчасність – поступлення інформації на той чи інший рівень управління не пізніше раніше зазначеного терміну.
Своєчасність (оперативність одержання) інформації пов'язана з тим, що запізнювання в її надходженні викликає затримку в прийнятті рішень і, як наслідок, призводить до зниження ефективності функціонування тієї системи, де використовується ця інформація.
Стійкість – здатність інформації реагувати на зміну вихідних даних, зберігаючи при цьому необхідну точність. Визначається методичність правильного її вибору та формування.
Точність – степінь близькості відображеного інформацією параметру та істинного значення цього параметру. Розрізняють: формальну точність, яка вимірюється значенням одиниці останнього розряду числа, яким показник представлено; досяжна точність – максимальна точність, яку можна отримати в даних умовах; реальна точність визначається значенням одиниці останнього розряду чисел, вірність якого гарантується; необхідна точність визначається функціональним призначенням показника.
Достовірність інформації характеризує точність відображення відповідних параметрів об'єкта. Інформація достовірна, якщо не перевищено припустимий рівень її викривлення, при якому не втрачається ефективність використання цієї інформації.
Корисність інформації прийнято оцінювати за ефектом, одержуваним при її використанні, а у виробництві - за її впливом на ефективність самого виробництва: Міра цінності інформації може бути визначена як величина зміни ймовірності досягнення мети чи реалізації будь-якого завдання внаслідок одержання даної інформації. Отримана інформація може бути зайвою, якщо вона не змінює ймовірності досягнення поставленої мети; міра її цінності дорівнює нулю. Якщо інформація знижує ймовірність досягнення мети, то її можна назвати помилкової.
Надмірність характеризує повторюваність, дублювання інформації. Існує корисна і зайва надмірність. Корисна надмірність використовується для підвищення надійності й достовірності передання та збереження інформації. Надмірність інформації при обробці створює