Інформаційний ресурс можна розглядати як "симбіоз" знання і інформації (інформації у вигляді поняттєвого знання). Розглянемо визначення понять "інформація" та "знання".

Інформаційні ресурси - це легкодоступні для безпосереднього використання данні і знання. Поняття інформаційного ресурсу зводиться до того, що це знання з усіма атрибутами поняття "інформація" в шенонівському розумінні і, навпаки, це інформація з усіма атрибутами поняття "знання" в традиційно-філософському змісті слова. Можна сказати і так: інформаційний ресурс - це семантична інформація, тобто інформація у вигляді поняттєвого знання [20]. Основна особливість інформаційних процесів полягає в обов'язковій взаємодії трьох елементів: джерела, каналу зв'язку, одержувача повідомлень. Заслуга Шеннона в тому, що він перший пов'язав інформацію, точніше, інформаційну ємність сигналу з середовищем зв'язку, поставив "вагу" повідомлення в залежність від характеристик джерела, каналу і одержувача [4, с.4]. Інформацію неможна виділити із середовища зв'язку як сік із яблука. Якість повідомлення, його інформаційна ємність цілком визначається середовищем. Само по собі воно ніякої інформаційної субстанції не містить, як наприклад, дрова не містять тепла.

Закон України «Про національну програму інформатизації», ст. 1, визначає інформаційні ресурси як «сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)» [16]. Проте наведене поняття не враховує ознак, що перетворюють інформацію на ресурс, феномен, який включає такі складові характеристики: «інформація», «інформаційний ресурс» як предмет і результат діяльності людини, як об’єкт права власності фізичних, юридичних осіб та держави, як об’єкт товарних відносин, як державний і національний ресурс. Крім того, важливими ознаками інформаційного ресурсу є те, що він може бути системоутворювальним і керованим чинником діяльності людини, суспільства і держави, позитивно впливати на соціально-економічний розвиток суспільства і держави та забезпечення національної безпеки; у разі браку цього ресурсу, низької його якості або негативної інформаційної експансії з боку інших країн, він може завдавати шкоди суспільному життю; бути об’єктом кримінальних зазіхань і спеціальних заходів і засобів захисту; мати якості та ознаки, притаманні іншим ресурсам [11].

Найбільш повно характеризувати інформаційний ресурс (ІР) можна як інформацію, створену чи виявлену, зареєстровану і оцінену. ІР набуває особливих властивостей, сутність яких і робить його інформаційним продуктом для споживання. Зокрема науково-технічна інформація (НТІ), яка отримується в процесі наукової, науково-технічної, виробничої та громадської діяльності та містить відомості про досягнення науки, техніки, економіки та виробництва. Тому Закон України «Про інформацію» [15, ст. 17] визначає НТІ як окрему галузь, а Закон України «Про науково-технічну інформацію» [17, ст. 1] визначає: «Науково-технічна інформація — це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержувані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності». Для того, щоб стати інформаційним ресурсом, потоки інформації повинні мати деякі специфічні якості, завдяки яким вони стають соціально значущими, технологічно придатними, тобто такими, що мають цінність для практичного застосування. Такою основною якістю є системна організованість (організація) інформаційних потоків та їх окремих елементів. Основними сучасними формами організації інформаційного ресурсу є: файл, база даних, банк даних, база знань, бібліотека та ін. У зв’язку з цим сьогодні в умовах підвищеного динамізму суспільних процесів (швидка зміна ситуації, невизначеність, непередбачуваність і суперечливість як самих соціальних дій, так і їхніх наслідків) стає необхідною розробка повноцінної теоретичної концепції, методології і конструктивної теорії інформаційних ресурсів. Першочергового значення набувають і питання про новий понятійний апарат щодо елементарних системоутворювальних елементів, одиниць і актів у структурі інформаційних технологій, пов’язаних з проблемами руху і перетворення інформації, які були б адекватні цьому динамізму.

Інтернет сприяв лібералізації науки, яка з ієрархічно організованої і національно орієнтованої дедалі більше стає інтернаціональною, вчені отримали можливість спілкуватися між собою й обмінюватися ідеями та інформацією в інтерактивному режимі, що особливо важливо враховувати при опрацюванні законодавчих актів України. Тому набувають актуальності питання визначення критеріїв, на підставі яких інформаційні ресурси відносяться до власності того чи іншого суб’єкта, і засобів суб’єкта, за рахунок яких створено або придбано продукт інформаційного ресурсу, а також прав отримання інформаційного ресурсу у власність, спадщину або дарування.

Інформаційні ресурси - це сукупність знань і інформації про навколишній світ, накопичених і розміщених на будь-яких інформаційних носіях (документах, базах даних та ін.), що можуть бути використані для реалізації певних цілей [25, с.113].

Інформаційний ресурс (ІР) – це особливий вид ресурсів, який базується на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково-економічної діяльності людей і представлених у формі, яка дозволяє накопичення, реалізацію і відтворення [11]. Це – сукупність ів в (х, ах, тощо).

В рамках кожного підприємства, установи чи організації інформаційний ресурс має свій «життєвий цикл», що є дуже важливо при здійсненні автоматизації процесу прийняття управлінських рішень.

Прийнято виділяти такі фази життєвого циклу інформаційних ресурсів [44] ( рис.1.1 ):

1) виробництво і формування;

2) перетворення і розповсюдження;

3) використання.

Рис.1.1. Життєвий цикл інформаційного ресурсу

Важливою стадією у процесі формування інформаційних ресурсів є реєстрація, збір і передача даних. Після цього проводять обробку даних і їх аналіз з метою узагальнення факторів, і встановлюється зв’язок між окремими елементами діяльності підприємства.

Особливість фази виробництва - необхідне матеріальне відображення будь-якого явища, що відбувається в об’єкті управління [11]. При цьому незафіксовані дані не будуть інформаційними ресурсами. Від методу виробництва інформаційного ресурсу суттєво залежить актуальність і якість їх формування, оперативність використання у сфері