Загалом запорукою удосконалення комунікацій на даному підприємстві є дотримання основних принципів інформаційних відносин, закріплених у Законі України «Про інформацію» [2]:

гарантованість права на інформацію;

відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

об’єктивність, вірогідність інформації;

повнота та точність інформації;

законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

ВИСНОВКИ

Для виконання своїх функцій будь-якому підприємству необхідні комунікації. Комунікації можна визначити як способи, за допомогою яких люди вступають у контакти один з одним. Комунікації — це спілкування, передача інформації від людини до людини в процесі діяльності. Передача інформації від однієї людини до іншої здійснюється за допомогою жесту, мови, приладів або в письмовій формі (їх називають засобами комунікацій). Через засоби комунікацій інформація передається особам, які приймають рішення, а рішення — їхнім виконавцям. Без комунікацій не може бути організації, тому що без них неможливо забезпечити координацію діяльності людей. Мережа сучасних комунікацій усе повніше охоплює земну кулю, окремі країни, галузі економіки, окремі підприємства й процеси. Майже неможливо переоцінити важливість комунікацій в управлінні. Адже все, що роблять керівники, аби полегшити досягнення цілей організації, потребує ефективного обміну інформацією. Якщо люди не зможуть обмінюватися інформацією, то вони не зможуть і працювати разом, формулювати цілі й досягати їх. Однак комунікації — це складний процес, що складається з взаємозалежних кроків. Кожен з цих кроків потрібен для того, щоб зробити наші думки зрозумілими іншій особі. Кожен крок — це пункт, у якому, якщо ми не будемо думати, що робимо, — зміст може бути втрачено. Мета кожного керівника — зробити процес комунікації якнайбільш ефективнішим і не втратити при цьому змісту. Хоча загальноприйнятим є те, що комунікації мають велике значення для успіху організацій, директор ПП»Час-Н» вважає, що комунікації є головною перепоною на шляху досягнення ефективності її фірмою. Майже всі працівники відзначили, що обмін інформацією для них є однією з найскладніших проблем. Глибоко усвідомлюючи комунікації на рівні особи й організації, директорові потрібно вчитися знижувати частоту випадків неефективних комунікацій і ставати, таким чином, більш ефективними менеджером. Адже керівники, що ефективно працюють, — це ті, хто ефективні в комунікаціях. Вони являють суть комунікаційного процесу, мають добре вміння усного й писемного спілкування й розуміють, як середовище впливає на обмін інформацією.

Як бачимо, у сучасному світі, в умовах системної трансформації українського суспільства, принципового значення набувають комунікаційні процеси. Адже успішна діяльність будь-якого підприємства багато в чому залежатиме від уміння, досвіду керівників при управлінні комунікаційними процесами. Тому, хоч увесь цей процес часто може тривати лише кілька секунд, аналіз цих етапів дозволяє показати де, у яких точках виникають проблеми інформаційного обміну при управлінні таким підприємством у сучасних ринкових умовах. Комунікаційний процес визначають як обмін інформацією між двома або більше людьми. Основна мета комунікаційного процесу — забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. Однак сам факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування людей. У комунікаційному процесі, як правило, виділяють вісім базових елементів: відправник, кодування, повідомлення, канали передачі, декодування, приймач, відгук, зворотній зв'язок. Таким чином, ми підсумували, що процес комунікацій достатньо складний і багатогранний. Знання всіх видів комунікацій має важливе значення для маркетологів, менеджерів та керівників підприємства, для вдосконалення ефективного обміну інформацією в управлінні підприємством та організації його діяльності. Адже, щоб здійснювати комунікаційний процес слід дотримуватися певних вимог щодо його організації – послідовності етапів, урахування психології учасників, використання зворотного зв’язку. Комунікаційні процеси є життєво необхідними джерелами існування як окремих підрозділів так і підприємства взагалі.

В процесі дослідження визначено процес передачі інформації на підприємстві і проаналізовано, що він складається з наступних етапів: перший етап комунікації працівниками ПП «Час-Н» починається з формулювання ідеї або добору інформації. Відправник (керівник, працівник підприємства) вирішує, яку ідею або повідомлення варто зробити предметом обміну. Проте, багато спроб обміну інформацією обриваються на цьому першому етапі, тому що відправник не витрачає досить часу на обмірковування ідеї. Тут необхідно дотримуватися правила: не починайте говорити, не почавши думати. На другому етапі відправник за допомогою символів закодовує ідею, яку хоче передати. Таке кодування перетворює ідею в повідомлення. Відправник також вибирає канал, сумісний із типом символів, використаних для кодування. До загальновідомих каналів належить передача промови, письмових матеріалів, електронні засоби зв'язку (комп'ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки та ін.). Якщо канал недостатньо відповідає ідеї, що зародилася на першому етапі, обмін інформацією буде менш ефективний. І тому керівництво і працівники намагаються найвідповідніший канал для того чи іншого повідомлення. На третьому етапі відправник використовує канал для доставки повідомлення одержувачу. Мова йде про фізичну передачу повідомлення, що багато людей помилково сприймають за сам процес комунікацій. Передача є лише одним із найважливіших етапів проходження ідеї від однієї до іншої особи. На четвертому етапі одержувач ( той, кому призначено повідомлення) декодує його, тобто перекладає символи відправника. Обмін інформацією на підприємстві вважається ефективним, якщо одержувач продемонстрував розуміння ідеї, здійснивши дії, яких чекав від нього відправник. Найважливіша роль у комунікаціях фірми приділяється зворотному зв'язку.