Теоретична база калькуляції собівартості по змінних витратах полягає в тому, що постійні накладні витрати не включаються в собівартість продукції, а відносяться безпосередньо в звіт про фінансові результати на той період, коли вони відбулися. Даний метод відштовхується від відсутності безпосереднього відношення постійних витрат до випуску продукції: підприємства несуть їх у будь-якому випадку, незалежно від того, проводиться щось чи ні.

Система обліку змінних витрат виникла в США в період Великої депресії і набула широке поширення в 50-е роки XX сторіччя. Депресія примусила підприємства з великою увагою віднестися до тієї частини витрат, яка, знаходячись у складі нереалізованої готової продукції, лежала на складі, і значить давала спотворену інформацію про сьогоднішній прибуток підприємства. Практичне вживання другого підходу привело до відмінності в термінології, форматах звітності підприємств, визначенні собівартості реалізованої продукції і оцінці запасів і незавершеного виробництва, а також в численні прибутку.

При цьому підприємства одержують наступні переваги:

метод прямих змінних витрат більш точно описує процеси, що відбуваються на підприємстві;

метод прямих змінних витрат усуває вплив змін вартості запасів на прибуток, що робить оцінку динаміки прибутку більш адекватного. При істотних сезонних коливаннях спотворення прибутку у продажах товару матиме систематичний характер (метод поглинених витрат);

інформація для ухвалення більшості управлінських рішень (ухвалення спеціального замовлення, проводити або закупляти, закривати сегмент чи ні) і операційних розрахунків (точка беззбитковості, операційний важіль, запас міцності) буде можливою і обгрунтованою тільки за умови чіткого виділення змінних і постійних витрат;

релевантність одержаних даних. Якщо відкласти віднесення витрат в періоді, ці витрати стають витратами минулого періоду і їх величина нерелевантна по відношенню до управлінських рішень сьогодні і в майбутньому.

3 Аналіз та рекомендації щодо покращення управління витрами на підприємстві SaskPower Inc.

Так як підприємство замається наданням послуг, то оптимальним рішенням даному випадку, це надання електроенергії буде застосовувати систему таргет костінг, в звязку з тим, що управління витратами розпочинається ще на стадії планування і розробки послуги у даному випадку на данні електро-енергії.

Теоретичні засади методу наведені у розділі 1 даної курсової роботи. Встановимо зараз, які об’єктивні передумови необхідні для переходу на систему таргет-костінг.

Система таргет-костинг, на відміну від традиційних способів ціноутворення, передбачає розрахунок собівартості продукту, виходячи із заздалегідь встановленої ціни реалізації. Ця ціна визначається за допомогою маркетингових досліджень, тобто фактично є очікуваною ринковою ціною продукту або послуги.

Для визначення цільової собівартості продукту величина прибутку, який хоче одержати фірма, віднімається з очікуваної ринкової ціни. Далі всі учасники виробничого процесу — від менеджера до простого робітника — трудяться над тим, щоб спроектувати і виготовити виріб, відповідний цільовій собівартості.

Таким чином, ідея таргет-костинг досить проста: проводити тільки ті інноваційні продукти, розрахункова собівартість яких не перевищує цільову собівартість. Якщо ж розрив між цими двома величинами зберігся, незважаючи на всі зусилля, слід, очевидно, відмовитися від проекту. Ось тут і виникає питання: а що робити, якщо розрахункова собівартість лише не набагато вище цільовій собівартості? Починати виробництво або не починати?

У чому ж полягають ті “родзинки” системи таргет-костинг, які роблять її прекрасним засобом передвиробничої оптимізації витрат в інноваційних галузях?

По-перше, в концепції таргет-костинг маркетинг немов “накладається” зверху на управлінський облік, тобто функції маркетингу і проектування реалізуються спільно, а на «виході» системи виходить продукт, що має максимально відповідаючі очікуванням споживачів характеристики і найвірогіднішу ціну реалізації. При використовуванні системи таргет-костинг вся виробнича діяльність підприємства координується і контролюється відповідно до важливого стратегічного орієнтиру — цільовою собівартістю.

По-друге, таргет-костинг чудово поєднується з бюджетуванням, плануванням прибутку, формуванням центрів відповідальності, різними стратегіями ціноутворення і оцінними процедурами. Взагалі слід зазначити, що таргет-костинг чудово інтегрується в стратегічний управлінський облік — відносно новий і перспективний напрям управлінського обліку.

По-третє, що народилися в Японії концепція таргет-костинг істотно відрізняється від популярного американського методу стандард-кост, відомого у нас в країні завдяки численним перекладам американських підручників по управлінському обліку. Стандард-кост використовується в основному для контролю витрат і оцінки результативності, а таргет-костинг в першу чергу підтримує стратегію зниження витрат на стадії проектування продукту, тобто є стратегічним, а не суто операційним, інструментом.

По-четверте, безумовно позитивною характеристикою таргет-костинг є фокусування уваги на зовнішніх (ринкових), а не виняткове на внутрішніх чинниках. Таргет-костінг забезпечує відділу маркетингу непогані можливості ухвалювати рішення не тільки на основі спочатку заданого рівня витрат, але і на основі параметрів ринкового оточення.

По-п'яте, таргет-костинг допомагає мотивувати орієнтовану на ринок поведінку співробітників, вказуючи на допустиму з погляду ринку собівартість, яка повинна бути прийнята до уваги, якщо компанія хоче виявитися прибутковою в умовах конкуренції.

Аналізуючи досвід використання таргет-костинг японськими і західними компаніями, можна виділити ще декілька “підводних каменів”, які можуть стати перешкодою до реалізації задумів керівництва організацій.

По-перше, час розробки нового продукту може невиправдано збільшуватися через численні ітерації в процесі того, що перепроектував. Тому завжди потрібно знати, коли слід зупинитися і припинити дослідження, адже далеко не всякий задуманий продукт можна пристосувати до ринкових умов.

По-друге, невміле вживання концепції таргет-костинг може негативно позначатися на людях, що знаходяться під постійним тиском своїх керівників, прагнучих щоб не сталось, досягти цільової собівартості. Управлінське завзяття менеджерів повинне бути