Метод базових показників

Набагато більш точні і цікаві результати в області аналізу характеру і поведінки накладних витрат дозволяє одержати метод базових показників або метод спрощеного АВС. Його суть складає поняття локалізації витрат по видах продукції. Алгоритм методу може бути представлений таким чином.

Припустимо, що на N видів продукції доводиться деякий загальний об'єм накладних витрат S. Припустимо також, що деякий показник B, значення якого взаємозв'язане з даним видом витрат, приймається як база для локалізації витрат. В процесі виробництва виконується вимірювання значень базового показника, відповідне випуску кожного окремого виду продукції: B1, В2..., BN. В цих припущеннях значення накладних витрат, що доводиться на к-й вид продукції, визначається по формулі:

Sn = | Bn | *S

B1+B2+…+Bn

З приведеної формули виходить, що процедура локалізації витрат припускає виконання як мінімум двох видів додаткових робіт:

попереднього аналізу взаємозв'язку виду витрат, що локалізується, з одним з вибраних базових показників;

організації вимірювання обліку значень вибраного показника для коректності подальшого визначення частки виду накладних витрат, що локалізується, що доводиться на той або інший вид продукції.

До загальних переваг АВС/М-системи слід віднести:

найточнішу і детальну інформацію про собівартість окремих видів продукції і напрямів діяльності;

ефективну можливість поліпшення собівартості;

прості і логічні способи впливу на витрати за допомогою системи драйверів;

активний вплив на загальну культуру обліку, планування і аналітичної обробки бізнесу, розвиток інформаційної системи;

легкість побудови систем мотивації персоналу, направлених на оптимізацію витрат.

Існує ще цілий ряд менш очевидних, але не менше значущих позитивних моментів, супутніх АВС/М:

у міру розвитку ABC/М на підприємстві зростає ступінь впливу важливості поняття «цінність продукту для споживача», поступово зміщуючи пріоритети понять витрат і собівартості;

ABC/М є одним з найважливіших інструментів системи управлінського обліку;

ABC/М може служити системою операційного втілення стратегічних починів компанії, наприклад, збалансована система показників (BSC) одержить у вигляді драйверів АВС/М готовий матеріал для формування індикаторів.

У своєму розвитку АВС-технологія зазнала ряд еволюційних перетворень і сьогодні перетворилася на добре структуровану і всесторонньо пропрацьовану систему. Основний принцип ABC-технології полягає в наступному: накладні витрати приписуються до продукту у міру їх прояву в процесі реалізації відповідного бізнес-процесу, а не локалізуються по видах продукції після завершення процесу виробництва або продажів. Принципово важливою є ідея дослідження (на англ. мові — tracing) фізичного перенесення накладних витрат. Тим самим, увага акцентується, перш за все, на дослідженні природи виникнення накладних витрат, їх обгрунтованості.

1.4.2 Управління витратами в світі інновацій на базі таргет-костінг

Якщо раніше традиційні методи управління і обліку витрат (наприклад, стандард-костинг) повністю виправдовували себе, то тепер багато фахівців вважають, що настав час переглянути звичні підходи, які не відповідають вимогам сучасного конкурентного середовища. Однією з найважливіших задач є модифікація методології обліку витрат і калькуляції собівартості нових (інноваційних) продуктів.

Вживання системи таргет-костинг є сьогодні одним з найперспективніших шляхів рішення цієї задачі. «За спиною» цієї концепції з англійською назвою і японським корінням — багаторічний досвід вживання в сотнях відомих компаній і авторитетна думка ведучих фахівців в області маркетингу, виробничого менеджменту і управлінського обліку.

Як вже згадувалося раніше, батьківщиною концепції таргет-костинг вважають Японію. Вона була вперше застосована в корпорації Toyota в 1965 р., хоча деякі ранні, більш примітивні її форми ще в 1947 р. використовувала компанія General Electric. Американці частенько приписують честь винаходу таргет-костинг Лоуренсу Майлзу з GE, хоча його система управління цільовими витратами (target cost management) була не більше ніж досить примітивною версією сучасної концепції, що не набула достатньо широкого поширення. Повномасштабне ж упровадження таргет-костинг в промислових корпораціях США почалося лише в кінці 1980-х років, причому за зразок була узята саме японська модель, достатньо ефективна і просунута на той час.

Першим, хто спожив сучасне формулювання — “таргет-костинг” (target costing) був Тоширо Хиромото, що опублікував в 1988 р. одну з самих цитованих в подальші роки статі, присвяченої досягненням японського управлінського обліку. Раніше термін “таргет-костинг” в англомовній ділових і професійних виданнях не уживався.

З тих пір пройшло вже майже півтора десятки років, але деякі непорозуміння не розсіяні дотепер. Наприклад, окремі економісти схильні трактувати концепцію таргет-костинг як «цільову калькуляцію», таким чином звужуючи її значення до чисто технічної процедури управлінського обліку. З такою точкою зору не можна згодитися.

Система таргет-костинг — це цілісна концепція управління, що підтримує стратегію зниження витрат і реалізовує функцію планування виробництва нових продуктів, превентивного контролю витрат і калькуляції цільової собівартості відповідно до ринкових