§4. Національне в організаційній культурі

Відомо, що знамениті японські "кухлі якості" не одержали розвитку в Європі і США. "Кухлі якості", як елемент організаційної культури, дійсно показали в Японії свою високу ефективність і сприяли підвищенню задоволеності працівників японських фірм. Проте при спробах перенести цей досвід на американські і західноєвропейські підприємства не вийшло того, що мало місце в Японії. Це говорить про те, що придбане в рамках національної культури нею і підтримується і розвивається, а при перенесенні на інший "грунт" може втратити цю підтримку і, зрештою, не відбутися.

Для практики управління важливо одержати від теорії відповідь на два питання: що треба знати про національну культуру, щоб зумовити її вплив на культуру організації, і чи можна "зрощувати" елементи різних національних культур в рамках однієї організації.

Національна культура в даному контексті визначає те, як люди виконують різні ролі в житті даного суспільства. Культури не бувають погані або хороші, вони бувають різні. Аналогічно тому, як це розглядалося применитетельно до організації, культура може розглядатися на трьох рівнях взаємодії;*

національна культура - всесвітня культура;*

культура однієї групи - культура іншої групи;*

культура індивіда - національна культура.

Відповідь на перше питання може дати розгляд ряду відомих підходів і моделей вивчення національного в культурі.

4.1. Системний підхід

Розібратися в різноманітності підходів до аналізу культури допомагає певна систематизація численних змінних, пропонованих фахівцями. Під систематизацією в даному випадку розуміється впорядкованість у взаємозв'язках між частинами, що становлять єдине ціле. При цьому виділяються наступні елементи 5

Система сім'ї - це сімейні відносини і шлях, за допомогою якого люди відтворюють, навчають і вводять в суспільство своїх дітей. В сім'ї діти вперше виробляють зразки поведінки, необхідні їм для виконання в майбутньому різних ролей в організації (наприклад, відносини по статусу, зросту, підлозі і т.п.)

Система освіти - це те, як молоді і нові члени суспільства забезпечуються інформацією, знаннями, навиками і ціннісними орієнтирами. Так, наприклад, в одних культурах більше учать через те, що не треба робити, а в інших - навпаки.

Економічна система - це спосіб, за допомогою якого суспільство проводить і розподіляє товари і послуги. При цьому має місце і груповий, колективний і індивідуальний підходи.

Політична система - це те, що переважно використовується для підтримки порядку і існуючої влади. Це можуть бути атрибути племінного і навіть родового підходу, а можуть бути елементи розвиненої демократії.

Релігійна система - це ^нематериальные, духовні засоби забезпечення значення і мотивації в діях людей. Ця система визначає мораль і переважаючі цінності в суспільстві, накоторые орієнтуються функціонуючі в цьому суспільстві організації.

Система соціалізації - це мережа і принципи соціального групування, створювані людьми в даному суспільстві.

Система здоров'я - це спосіб, за допомогою якого культура запобігає і зціляє захворювання, а також виявляється турбування про жертви бід і інцидентів.

Система відпочинку - це шляхи соціалізації людей і використовування свого вільного часу. Деякі культури надають значну увагу заняттю людьми спортом, культивуються різні види активного відпочинку, у ряді культур має місце акцентування уваги у відпочинку на народні танці і спів, на відвідини видовищ і т.д.

Всі перераховані складові безпосереднім чином роблять вплив на формування певної національної культури (мал. 10.12), яка частіше за все береться до уваги при формуванні культури організації, діючої в даному суспільстві.

4.2. Модель Хофстіда

Великою популярністю користується підхід до вивчення національного в організаційній культурі. розроблений Г.Хофстідом і заснований на п'яти змінних [8]:

| дистанція влади; - індивідуалізм;*

мужність;

| прагнення уникнути невизначеності;

| довгостроковість орієнтації.Так, під першою змінною, названою дистанцією влади, розуміється ступінь нерівності між людьми, який населення даної країни вважає допустимою або нормальною. При цьому низький ступінь характеризується відносною рівністю в суспільстві, а висока - навпаки.

Друга змінна характеризується індивідуалізмом або ступенем, з яким люди даної країни вважають за краще діяти як індивіди, а не як члени якоїсь групи. Високий ступінь цієї змінної припускає, що людина, знаходячись в умовах вільних соціальних зв'язків в суспільстві, сам піклується про себе і своїх близьких в сім'ї, рівно як несе за всі свої дії повну відповідальність. Ця ж змінна характеризується як колективізм (або низький ступінь індивідуалізму). 5 колективістських суспільствах людям з дитинства щеплять пошану до груп, до яких вони належать, звично сім'ї, роду, клану або організації. Різниці між членами групи і тими, хто зовні неї, не проводиться. Члени групи чекають, що група захистить їх і нестиме за них відповідальність, якщо вони потраплять в біду. За це вони зобов'язані платити лояльністю своїй групі протягом всього життя. В індивідуалістичних суспільствах з дитинства привчають думати про себе в термінах "Я", а не частина "Нас". Очікується, що вставши одного разу на ноги, індивід вже не одержуватиме захисту від своєї групи, і вона не нестиме за нього відповідальність. Тому він не повинен проявляти сильну лояльність по відношенню до групи.

Третя змінна також має два полюси: мужність і жіночність, що відображає те, як люди даної культури відносяться до цінностей типу "наполегливість" і "самовпевненість", "високий рівень роботи", "успіх і конкуренція", яка асоціюється майже скрізь в більшій мірі з роллю чоловіка. Ці цінності відрізняються від "ніжних" цінностей типу життєвих зручностей, підтримка теплих яєчних відносин, турботи про слабкі і солідарності, асоційованих