Організаційні процеси

§1. Комунікації в управлінні

1.1. Загальне поняття

1.2. Процес комунікації

1.3. Комунікаційні мережі

1.4. Комунікаційні стилі

1.5. Невербальна коммуникация

2. Ухвалення рішень

2.1. Загальне поняття

2.2. Моделі ухвалення рішення

2.3. Процес ухвалення управлінських рішень

3. Влада і вплив

3.1.Загальні поняття

3.2. Джерела влади в організації

3.3. Лідерство і влада

§4. Управління конфліктом

4.1. Загальне поняття

4.2. Типи конфліктів

4.3. Рівні конфлікту в організації

4.4. Структурні методи управління конфліктом

Щоб вижити, організацій повинна зберігати стійкість по відношенню до дисинтеграционному тиску на неї із зовнішнього середовища. Для цього організація розвиває і зберігає свої структуру і культуру. Проте рішення тільки проблем структури не є достатнім. Набір статусів (посад) і ролей складає формальну організаційну структуру. Проте не вони визначають життєвий потенціал організації, а люди, що посідають ці посади або виконуючі ці ролі. Співробітники організації в різному ступені проявляють свою індивідуальність в процесі виконання роботи. В результаті не тільки виявляються різні стилі у виконанні однієї і тієї ж роботи, але і виявляються різні зразки відносин між людьми в організації. З часом такі зразки "типізуються", з них зростають традиції, що визначають характер і спрямованість того, як люди взаємодіють в організації.

Такого роду традиції не можуть бути виявлені і розглянуті тільки з позиції формальних організаційних відносин, закріплюваних в структурі організації. Тому, щоб зрозуміти характер неформальних відносин, традицій, культури, які оточують структуру організації, необхідно також вивчати і динаміку системи, тобто процеси, що відбуваються при взаємодії людей.

Даний розділ присвячений якраз цим процесам, що є разом із структурою важливої складової частиною будь-якої організації. Разом з тим, розуміння структури і процесів допомагає керівнику забезпечити досягнення цілей організації, визначити роль і місце кожної окремої людини в організації з погляду задоволення його індивідуальних цілей

§1. Комунікації в управлінні

1.1. Загальне поняття

Управління в організації здійснюється через людей. Одним з найважливіших інструментів управління в руках менеджера є інформація, що знаходиться в його розпорядженні. Використовуючи і передаючи цю інформацію, а також одержуючи зворотні сигнали, він організовує, керує і мотивує підлеглих. Багато що залежить від егс здатності передавати інформацію так, щоб досягалося найадекватніше сприйняття даної інформації тими, кому вона призначена. Багато менеджерів розуміють важливість цієї проблеми і надають цьому велику увагу.

У процесі комунікації інформація передається від одного суб'єкта іншому. Суб'єктами можуть виступати окремі особи, групи і навіть цілі організації, в першому випадку комунікація носить міжособовий характер і здійснюється шляхом передачі ідей, фактів, думок, натяків, відчуттів або сприйнять, відчуттів і відносин від однієї особи іншому в усній або якій-небудь іншій формі {письмово, жести, поза, тон голосу, час передачі, недомовленість і т.п.) з метою отримання у відповідь бажаної реакції.

Комунікація і інформація різні, але зв'язані між собою речі. Комунікація включає і те, що передається, і то, як то "що" передається. Для того, щоб комунікація відбулася, необхідно, як мінімум, наявність двох людей.

Комунікація пред'являє вимоги до кожного з учасників управлінської взаємодії. Так, кожний з учасників повинен володіти всіма або деякими здібностями: бачити, чути, відчувати, сприймати запах і смак. Ефективна комунікація вимагає від кожної із сторін певних навиків і умінь, а також наявності певного ступеня взаємного розуміння.

Термін "комунікація" походить від латинського "communis", що означає "загальне": передаючий інформацію намагається встановити "спільність" з одержуючим інформацію. Звідси комунікація може бути визначена як передача не просто інформації, а значення. Ефективна міжособова комунікація через низку обставин дуже важлива для успіху в управлінні. По-перше, рішення багатьох управлінських задач будується на безпосередній взаємодії людей {начальник з підлеглим, підлеглі один з одним) в рамках різних подій.

По-друге, міжособова комунікація, можливо, є кращим способом обговорення і рішення питань, що характеризуються невизначеністю і двозначністю.

1.2. Процес комунікації

Поглиблене вивчення міжособової комунікації припускає розгляд її як процесу, що складається з етапів і стадій (мал. 9.1). Знання ролі і змісту кожного з етапів дозволяє більш ефективно управляти процесом в цілому.

Етап відправлення включає наступне кроки:

Той, хто передає інформацію, називається відправником. Це ключова роль, що полягає в проектуванні і кодуванні інформації, призначеної для передачі іншим учасникам процесу. Виконання даної ролі починається з і ідентифікації індивідом себе (хто я такий) в рамках комунікаційного процесу і формулювання значення або значення того, чому і що він хоче передати іншому учаснику. За цим слідує кодування ідеї.

Кодування - це трансформація призначеного для передачі значення в послання або сигнал, який може бути переданий. Кодування в комунікаційному процесі починається з вибору системи кодових знаків - носіїв інформації. Носіями можуть бути звук, світло, температура, запахло, смак, атмосферний тиск і фізичні дії. Далі носії організовуються в певну форму, якої можуть быть- мова, текст, малюнок, вчинок і т.д. Уміння говорити, писати, жестикулювати, позувати грають важливу роль в здатності відправника кодувати передаване значення.

У результаті проведених досліджень формується послання, що містить дані з певним значенням. Значення або значення послання є ідеями, фактами, цінностями, відносинами і відчуттями, що належать відправнику. При цьому відправник расчитывает, що послання сприйнято адекватно закладеному в нього

Чим більше відмінність тим часом, що було передано і, що було одержане, тим бідніше міжособова комунікація. Так, наприклад, професіонали звичайно мають труднощі в комунікації з публікою внаслідок того, що вони кодують значення у форми, зрозумілі тільки людям їх круга (абревіатура інженерів і урядовців, юридичні терміни, тексти контрактів і анкет і т.п.). Повна відмінність а переданому і одержаному значеннях означає відсутність у учасників процесу чогось загального,