Проектування організації

1. Чинники проектування організації

1.1, Зовнішнє середовище

1.2. Технологій роботи 1.3 Стратегічний вибір

2. Елементи проектування організації

2.1. Розподіл праці і спеціалізація

2.2. Департаментізация і кооперація

2.3. Зв'язки в організації і координація

2.4. Масштаб керованості і контролю

2.5. Ієрархія в організації і її эвенность

2.6. Розподіл прав і відповідальності

2.7. Централізація і децентралізація

2.8. Диференціація і інтеграція

Legate bene, а poi lascia la andare - To, щo добре зв'язане, легко розв'язати. Італійське прислів'я I

План глави

У попередньому розділі книги були розглянуті людина і робота, а ] точніше те, як поводиться людина при виконанні роботи і як I проектується або створюється робота в організації. Проте набір людей і робіт ще не представляє з себе організацію. Для того, щоб відбувся перехід від проектування роботи до проектування або створення організації, необхідно певним чином з'єднати роботи (види діяльності) і працівників (людей) між собою. Це з'єднання повинне забезпечити взаємодію між роботами і між людьми, що виконують ці роботи. Дана взаємодія має як статичний прояв, що знаходить вираз в структурі організації, так і динамічний, що виражається в процесах, що відбуваються в організації і що роблять її "живим організмом", здатним реагувати на зміни зовнішнього середовища. До такого роду процесів в організації відносяться комунікації, ухвалення рішень, групова динаміка, управління конфліктами, влада і вплив, керівництво. Організаційні процеси як частина загальної концепції організації будуть розглянуті в подальших розділах підручника.

Даний розділ присвячений проектуванню організації як системи і, зокрема, однієї з її основних складових - структури, як способу організації цієї системи.

Зображені на мал. 7.1 чинники можуть окремо або в комбінації впливати на рішення по проектуванню організації через ге компоненти, які укладені в кожному з них.

§1. Чинники проектування організації

Дж. Гелбрейт визначив проектування організації як постійний пошук найефективнішого поєднання організаційних змінних. Чинники, що роблять вплив на цей процес, як показали численні дослідження, носять ситуативний характер. Виділяється чотири групи таких ситуативних чинників:*

полягання зовнішнього середовища, тобто всього того, що оточує організацію;*

технологія роботи в організації;*

стратегічний вибір керівництва організації відносно її цілей;*

поведінка працівників.

1.1. Зовнішнє середовище

Нерідко відрізнивши одній організації від іншої пояснюється відмінністю середовища, в якому їм доводиться функціонувати. Зовнішнє по відношенню до організації середовище складається з двох рівнів: загальне оточення і безпосереднє оточення (детально ця взаємодія освітлена в гл. 3).

Керівники повинні постійно аналізувати поточну і, бажано, майбутню розстановку сил в загальному оточенні і вимоги, які пред'являють до розвитку окремих частин або підрозділів організації інститути безпосереднього зіткнення.

Інститути зовнішнього середовища, що входять з організацією в безпосереднє зіткнення, є або організаціями, або групами індивідів. Для конкретної аналізованої організації вони виконують роль посередників між силами загального оточення і частинами або підрозділами організації, формуючи через задачі, яку вони вирішують, попит на ту або іншу функцію організації. Виявлення цих інститутів є першим кроком в проектуванні організації, оскільки допомагає визначити в першому наближенні основні функціональні частини або підрозділи організації, які, як правило, здійснюють прямий контакт з тим або іншим "посередником" із зовнішнього середовища.

Наступним кроком є оцінка характеристик цих інститутів і їх відносної важливості для організації. Зовнішнє середовище характеризують складність і динамізм.

Складність зовнішнього оточення визначається тим, як багато чинників впливає на проектування організації і наскільки ці i чинники схожі між собой-

Динамізм зовнішнього оточення характеризується тим, як швидко міняються чинники, що впливають на проектування організації.

Чи залишаються вони в основному незмінними, стабільними або ж вони змінюються, нестабільні. В нашій країні у зв'язку з переходом до ринкової економіки на пригнічуюче більшість підприємств з боку споживачів, постачальників, банків, трудових ресурсів і т.д. стали впливати нові і сильно змінилися вимоги. У зв'язку з цим багато підприємств сталі переглядати схеми своєї побудови, створювати нові підрозділи, вносити зміни в роботу існуючих служб, скорочувати ті з них, біля яких зник контакт з інститутами зовнішнього середовища.

Двомірна класифікація чинників зовнішнього середовища, що впливають на проектування організації дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких найбільш відповідає тому або іншому виду бізнесу. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю (квадрант 1 на мал. 7.2), є найсприятливішою для I керівництва організації.

У цьому випадку можна чекати, що зовнішнє середовище не підноситиме багато "сюрпризів", і працівники безумовно слідуватимуть прийнятим в організації політиці і процедурам. Від самих керівників не вимагається високого рівня підготовки, тривалого навчання, великого досвіду для того, щоб успішно діяти в достатньо ясній, з погляду впливу зовнішнього середовища, ситуації.

Ситуація, що характеризується помірною невизначеністю (квадрант 2 на мал. 7.2), є вже більш напруженою для керівництва організації. Високий ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент значного ризику в процес ухвалення

рішення. Підвищений ризик підштовхує керівництво організації до більшої альтернативності в діях. Щоб ефективно управляти, керівники в даній ситуації потребують серйозної підготовки і наявності досвіду. Наприклад, нафтопереробне підприємство має справу з багатьма несхожими між