Стратегічне управління організацією

§1. Загальна характеристика стратегічного управління

1.1. Єство стратегічного управління

1.2. Система стратегічного управління

§2. Аналіз середовища

2.1. Аналіз зовнішнього середовища

2.2, Аналіз внутрішнього середовища

Стратегічне планування має справу не з майбутніми рішеннями, а з майбутнім рішень, сегодня-Питер Дракер, що приймаються

У умовах жорсткої конкурентної боротьби і швидко змінної ситуації фірми повинні не тільки концентрувати увагу на внутрішньому поляганні справ, але і виробляти довгострокову стратегію поведінки, яка дозволяла б їм встигати за змінами, що відбуваються в їх оточенні. 6 минулому багато фірм могли успішно функціонувати, звертаючи увагу в основному на щоденну роботу, на внутрішні проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності використовування ресурсів в поточній діяльності. Зараз же, хоча і не знімається задача раціонального використовування потенціалу в поточній діяльності, виключно важливим стає здійснення такого управління, яке забезпечує адаптацію фірми до швидко змінних умов ведення бізнесу. Прискорення змін в навколишній хреде, поява нових запитів і зміна позиції споживача, зростання конкуренції за ресурси, інтернаціоналізація бізнесу, поява нових несподіваних можливостей для бізнесу, що відкриваються досягненнями науки і техніки, розвиток інформаційних мереж, що роблять можливим блискавичне розповсюдження і отримання інформації, широка доступність сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів, а також ряд інших причин привели до різкого зростання значення стратегічного управління.

Не існує стратегії, єдиної для всіх компаній, так само, як і не існує єдиного універсального стратегічного управління. Кожна фірма унікальна у своєму роді, тому і процес вироблення стратегії для кожної фірми унікальний, оскільки він залежить від позиції фірми на ринку, динаміки її розвитку, її потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик вироблюваного нею товару або послуг, що надаються нею, полягання економіки, культурного середовища і ще багатьох чинників. В той же час є деякі основоположні моменти, які дозволяють говорити про деякі узагальнені принципі вироблення стратегії поведінки і здійснення стратегічного управління.

У даному розділі будуть розглянуті три виключно важливих питання стратегічного управління: як розуміти стратегічне управління, які його єство і зміст; що таке стратегія фірми і як вона виробляється; стратегічна лінія ориентациифирмы на споживача і яку роль грає маркетинг в реалізації цієї лінії поведінки

§1. Загальна характеристика стратегічного управління

1.1. Єство стратегічного управління

Термін "стратегічне управління" був введений в побут на стику 60-х - 70-х рр. для того, щоб відображати відмінність управління, здійснюваного на вищому рівні, від поточного управління на рівні виробництва. Необхідність проведення такої відмінності була викликана в першу чергу змінами в умовах здійснення бізнесу, про які було сказане .ранее. Як ведуча ідеї, що відображає єство переходу до стратегічного управління від оперативного управління, з'явилася ідея необхідності перенесення центру уваги вищого керівництва на оточення для того, щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ньому, своєчасно відповідати на, виклик, кинутий зовнішнім середовищем.

Стратегічне управління можна визначити як такоа управління організацією, яке спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни в організації, що відповідають викличу з боку оточення і дозволяючі добиватися конкурентних переваг. що в сукупності в результаті дозволяє організації виживати і досягати своєї мети в довгостроковій перспективі.

Хоча стратегічне управління є найважливішим чинником успішного виживання в конкурентній боротьбі, що ускладнюється, проте постійно можна спостерігати в діях організацій відсутність стратегичмости, що і приводить їх часто до поразки а ринковій боротьбі. Відсутність стратегічного управління виявляється перш за все в наступних двох формах. По-перше, організації планують свою діяльність, виходячи з того, що оточення або взагалі не мінятиметься, або в ньому не відбуватиметься якісних змін. При нестратегічному управлінні складається план конкретних дій як в теперішньому часі, так і в майбутньому, що апріорі базується на тому, що чітко відоме кінцеве полягання і що оточення фактично не мінятиметься. Складання довгострокових планів, в яких наказує що і коли робити і пошук в початковий період рішень на багато років вперед, бажання будувати "на століття", або ж придбавати "на довгі роки", - все це ознаки не стратегічного управління. Бачення довгострокової перспективи - дуже важлива складова управління. Проте це жодною мірою не повинне означати екстраполяції існуючої практики і існуючого полягання оточення на багато років вперед.

У разі стратегічного управління в кожний даний момент фіксується, що організація повинна робити в даний час, щоб досягти бажаних цілей в майбутньому, виходячи при цьому з того, що оточення і умови життя організації змінюватимуться, тобто при стратегічному управлінні як би здійснюється погляд з майбутнього в теперішній час. Визначаються і здійснюються дії організації в даний час, забезпечуючі нею певне майбутнє, а не виробляється план або опис того, що організація повинна буде робити в майбутньому. При цьому для стратегічного управління характерно, що не тільки фіксується бажане в майбутньому полягання організації, але і це є найважливішою задачею стратегічного управління, виробляється здатність реагувати на зміни в оточенні, що дозволяють досягти бажаних цілей в майбутньому.

По-друге, при нестратегічному управлінні виробітку програми дій починається з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації. При такому підході все, що організація може визначити на основі аналізу своїх внутрішніх можливостей, так це те, яка кількість продукту вона може провести і які витрати при цьому вона може здійснити. Об'єм виробництва і величина витрат на дають відповіді на питання про те, наскільки створений фірмою продукт буде прийнятий ринком - яка