У практиці використовують два методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації:

- метод поасортиментного (прямого) розрахунку;

- метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва продукції в цілому.

Перший метод - прямий розрахунок реалізації кожного найменування товарів і послуг, що виробляються, реалізуються, продаються замовникам - простий за технікою, наочний, найточніший, але дуже трудомісткий (особливо незручний при великій номенклатурі продукції, більше 100 найменувань). При використанні ЕОМ застосування даного методу можливе при будь-якій номенклатурі. Суть даного методу полягає в тому, що для кожної асортиментної позиції визначають:

- очікувані вхідні залишки нереалізованої товарної продукції та реалізованої, але не оплаченої продукції на початок планового періоду;

- планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;

- обсяг реалізованої продукції у натуральному виразі, для якої завершені розрахунки з покупцями;

- обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі (без ПДВ, акцизного збору).

По багатьох підприємствах обсяг виручки від реалізації продукції планують укрупненим методом, тобто без розрахунків для кожного виду продукції, а в цілому для усієї продукції, що виробляється на підприємстві. Розрахунок виконується у такій послідовності:

1. Залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції в оптових цінах на початок планового року

2. Виробництво товарної продукції за рік

3. Залишки нереалізованої продукції на кінець року

4. Обсяг реалізації (1+2-3)

Залишки плануються на підставі фактичних даних на певну дату та перспектив їх зміни. [8с. 67-68]

1.3 Планування прибутку та рентабельності

У теорії ринкової економіки існують відомі принципи планування обсягу виробництва продукції, при яких будь-яка фірма буде одержувати максимальний прибуток або мінімальні збитки. Перший оснований на порівнянні валового доходу і валових видатків, другий - граничного доходу і граничних видатків. Обидва підходи є універсальними і можуть застосовуватись не тільки в чисто конкурентних умовах, але і у всіх інших ринкових структурах. При фіксованій ринковій ціні перед кожним конкурентним виробником стоїть три взаємозв’язані планово-управлінські питання:

1) чи потрібно планувати виробництво даної продукції на плановий період;

2) яку кількість продукції необхідно запланувати до випуску;

3) який прибуток чи збитки одержить підприємство при виконанні планових робіт?

У процесі планування прибутку на кожному підприємстві необхідно знайти економічно обґрунтовані відповіді на усі вищезгадані питання. На перше питання теорія внутрішньофірмового планування дає таку відповідь: фірмі необхідно здійснювати виробництво в короткотерміновому періоді, якщо вона одержить або максимальний прибуток, або збитки будуть мінімальними і будуть знаходитися в межах постійних видатків. На друге питання відповідь наступна: в плановому короткотерміновому періоді фірмі необхідно виробляти такий обсяг продукції, при якому вона максимізує прибуток або мінімізує збитки. Відповідь на третє питання заключається у виборі фірмою варіанта максимізації прибутку в результаті розвитку виробництва або мінімізації збитків шляхом своєчасного припинення випуску даного виду продукції.

Наведемо розроблені в ринковій, економіці основні правила або типові моделі поведінки фірми, які можна з успіхом використовувати на вітчизняних підприємствах при плануванні прибутку від реалізації продукції .

1. Фірма одержує прибуток до того часу, поки ціна перевищує середні валові витрати.

2. Максимальний прибуток досягається, коли ціна більша ніж середні валові видатки фірми.

3. Нульовий прибуток відповідає точці рівноваги ціни продукції та граничних витрат на її виробництво.

4. Фірма буде мати збиток, якщо середні валові витрати будуть вищі ніж ціна продукції.

5. Найменші збитки виникають на фірмі, якщо ціна менша мінімуму середніх валових витрат, але більша мінімуму середніх змінних витрат.

6. Виробництво продукції припиняється, якщо ціна стала нижче мінімуму середніх змінних витрат.

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Якщо план із прибутку складається грамотно та якісно, підприємство має змогу вірно визначити обсяг платежів до державного бюджету і суму прибутку, що залишається у його розпорядженні для створення фінансової бази для розвитку виробництва, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

Балансовий прибуток планується на рік, квартал, місяць, спочатку окремо за складовими частинами, такими як:

1) прибуток від реалізації товарної продукції;

2) прибуток (збиток) від іншої реалізації;

3) позареалізаційні прибутки (плануються лише в частині доходів підприємства від здійснення ними корпоративних прав (акції) і від вкладення фінансових ресурсів у інші (крім акцій) цінні папери, депозити).

Інші позареалізаційні прибутки і збитки не плануються: підприємства повинні так організувати роботу і взаємовідносини зі своїми партнерами, щоб не порушувались договірні умови, чинне законодавство, фінансову дисципліну, що виключає штрафні платежі, пеню, неустойки.

Є кілька методів планування прибутку від реалізації:

1) метод прямого поасортиментного розрахунку;

2) аналітичний метод (перевірочний);

3) поасортиментно-аналітичний.

На невеликих і середніх підприємствах найбільш розповсюдженим методом планування прибутку від реалізації є метод прямого поасортиментного розрахунку, виходячи з формули:

ПР=Р-С (2)

де Р - обсяг реалізації (без ПДВ і акцизного збору); С - повна собівартість товарів.

Основною позитивною якістю складання плану прибутку методом прямого розрахунку є простота і достовірність.

Аналітичний метод планування прибутку від реалізації товарної продукції ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді, врахуванні їх, а також інших факторів (зростання виробництва, зниження собівартості тощо), які повинні мати місце в плановому періоді. Послідовність роботи з планування прибутку наступна:

1. Оскільки ця робота проводиться до закінчення базового періоду, спочатку обчислюється очікуваний прибуток від реалізації товарної продукції за звітний період. Для цього