Система освіти – характеризує забезпеченість інформацією, знаннями, навичками і ціннісними орієнтирами. Та, в одних культурах навчають, що треба робити, а в інших навпаки, обмежують коло необхідних знань.

Економічна система – засіб, за допомогою якого суспільство виробляє і розподіляє товари та послуги. При цьому розглядаються груповий, колективний та індивідуальні підходи.

Політична система – переважно використовується для підтримки порядку й пануючої влади. Це можуть бути атрибути племінного і навіть родового підходу, а можуть бути елементи і сучасної розвиненої демократії.

Релігійна система – нематеріальні, духовні засоби забезпечення змісту і мотивації поведінки людей. Ця система визначає мораль і переважні суспільні цінності.

Система соціалізації – це мережі і принципи соціального угрупування, що створені людьми в конкретному суспільстві.

Система організації охорони здоров’я – це засіб, за допомогою якого культура запобігає захворюванням, а також виявляє піклування про жертви нещасть та інших непередбачених інцидентів.

Система відпочинку – це шляхи соціалізації людей і використання свого вільного часу. Деякі культури приділяють значну вагу залученню людей до занять спортом, культивують різні види активного відпочинку.

Схема 6. Системний підхід до вивчення національної культури

3.2. Моделі національних культур та їх поєднання

Визнання вирішального впливу національного та етнічного факторів на культуру організації призвело до значних наукових досліджень та розробки різноманітних моделей, в основу яких були закладені найважливіші ціннісні орієнтації та вірування людей різноманітних національностей. Серед існуючих підходів до розуміння організаційної культури зупинимось на основних: моделей Хофштеде, Оучі та типології Ханді.

Інтегральний підхід в дослідженні національного в організації був розроблений голландським ученим Г. Хофштеде і французьким консультантом по управлінню Д. Боллінже. Досліди Хофштеде основувались на аналізі більше 116 тис. анкет, що містили відповіді працівників великої мультинаціональної корпорації, які збирались двічі – в 1968 і 1972 роках [18].

Аналіз даних дозволив згрупувати і виділити п’ять характеристик – факторів національної культури, які по словам вченого, визначають способи структурування і управління організаціями: 1) дистанція влади; 2) індивідуалізм; 3) мужність; 4) прагнення уникнення невизначеності; 5) довгостроковість орієнтацій.

Так, під першою змінною - дистанція влади - розуміється ступінь нерівності між людьми, яку населення даної країни вважає допустимою або нормальною. При цьому низький показник характеризується відносною рівністю в суспільстві, а високий - навпаки.

При високому значенні даного показника можна стверджувати про велику ієрархічність суспільства. Представники таких культур використовують владу і авторитет для координації роботи і поведінки індивідів (зокрема підлеглих). При чому ті, хто наділені владою користуються спеціальними правами і привілеями. Досить вдалим прикладом такої культури на мою думку може служити культура нашої колишньої влади на чолі Л. Кучми. Для підтвердження вище сказаного досить згадати лишень ті привілеї, якими користувалися наш екс-президент і його оточення.

При низькому ж значені показника, для даної національної культури нормальним явищем є участь персоналу в управлінні і прийнятті рішень, легкий доступ до керівництва, простежується хороший зворотній зв'язок.

Друга (“індивідуалізм-колективізм”) характеризується ступенем, з яким люди даної країни вважають за краще діяти як індивіди, а не як члени якої-небудь групи. Або ж - ступенем, з яким вони вважають за краще поводитися як представники групи, клану, роду, сім'ї, організації. Рівень “індивідуалізму-колективізму” визначається на основі наступних показників:

ступінь втручання підприємства в особисте життя співробітників;

характер системи просування (на особисті досягнення - на стаж роботи);

характер соціальних зв'язків усередині організації.

Високий ступінь цієї змінної припускає, що людина, знаходячись в умовах вільних соціальних зв'язків в суспільстві, сама піклується про себе і своїх близьких в сім'ї, несе повну відповідальність за всі свої дії. Іншим полюсом цієї змінної виступає колективізм або низький ступінь індивідуалізму. У колективістських суспільствах людям з дитинства прищеплюється пошана до груп до яких вони належать, зазвичай сім'ї, роду, клану або організації.

Третя змінна, і її полюси “мужність-жіночність”, відображає те, як люди даної культури відносяться до цінностей типу “наполегливість” і “самовпевненість”, “високий рівень роботи”, “успіх і конкуренція”, які асоціюються майже скрізь з роллю чоловіка. Ці цінності відрізняються від «ніжних» цінностей типу життєвих зручностей, підтримки теплих особистих відносин, турботи про слабких і солідарності, що співвідносяться переважно з роллю жінки.

Назва цього параметру пов'язана з традиційним осмисленням відмінностей в соціальних ролях в рамках сім'ї між чоловіком і жінкою. Чоловік, як правило, покликаний демонструвати силу, заробляти “на життя”, а жінка повинна займатися поліпшенням якості життя.

Четверта змінна, звана “прагненням уникнути невизначеності”, може бути визначена як ступінь, з яким люди даної організації надають перевагу структурованим ситуаціям у протилежність неструктурованим. У країнах з високим ступенем прагнення уникати невизначеності люди мають тенденцію проявляти велике хвилювання і неспокій, гарячковість в роботі або "авральність". У протилежному випадку люди поводяться і працюють спокійно і систематично. У країнах з високим ступенем прагнення уникати невизначеності переважає думка, що "не все наше і незвичне" представляє небезпеку. При низькому ступені прагнення уникати невизначеності "не все своє і незвичне" викликає пізнавальну цікавість.

П'ята змінна вимірюється довгостроковою або короткостроковою орієнтацією в поведінці членів суспільства. Довгострокова орієнтація характеризується поглядом в майбутнє і виявляється в прагненні до заощаджень і накопичення, завзятості і наполегливості в досягненні мети. Короткострокова орієнтація характеризується поглядом в минуле і сьогодення і виявляється через пошану традицій і спадщини, через виконання соціальних зобов'язань.

Таблиця 4. Результати вимірювання змінних культури в дев'яти країнах

Країна

Дистанція влади

Індивідуалізм

Мужність

Уникнення невизначеності

Довгострокові орієнтири

США

40

91

62

46

29

Німеччина

35

67

66

65

31

Японія

54

46

95

92

80

Франція

68

71

43

86

30

Голландія

38

80

14

53

44

Гонконг

68

25

57

29

96

Індонезія

78

14

46

48

25

Зах. Африка

77

20

46

54

16

Китай

80

20

50

60

118

Модель У. Оучі. У. Оучі є автором широко відомої концепції