Курсова робота

за темою: Підприємство в ринковій економіці

спеціальність: Менеджмент

ЗМІСТ

ВСТУП

I. ПІДПРИЄМСТВО – ГОЛОВНА СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ ЕКОНОМІКИ

1.1. Сутність і соціально-економічні форми підприємства

1.2. Види підприємств

II. ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Економічна сутність основних фондів і их класифікація

2.2. Види оцінок основних фондів

2.3. Знос основних фондів і их амортизація

2.4. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів

III. ОБОРОТНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Склад оборотних фондів

3.2. Оцінка використання оборотних фондів у виробництві

3.3. Економія елементів оборотних фондів на підприємстві

IV. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ЗАРОБІТНА ПЛАТА

4.1. Персонал підприємства

4.2. Заробітна плата

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Підприємство (фірма) - це економічна одиниця, що наймає фактори виробництва для виготовлення продукції – чи товарів послуг, що вона потім продає домогосподарствам, іншим чи фірмам державі. Фірми відносять до сектора виробників. Економісти виділяють наступні властивості фірм:

1) кожна фірма приймає єдине рішення, як якби вона складалася з однієї людини. Це дозволяє економістам розглядати фірму як первинний, єдиний компонент виробничого процесу, а домогосподарства - аналогічним компонентом процесу споживання;

2) більшість своїх рішень фірми приймають, переслідуючи єдину мету - дістати максимальний прибуток;

3) фірми є повновладними користувачами факторів виробництва. На ресурсному ринку роль фірм аналогічна ролі, що грають домогосподарства на ринку товарів і послуг.

Основою приватного підприємництва служать фірми - виробничі одиниці, що використовують фактори виробництва, щоб виготовити товари і послуги, а потім продати їх іншим фірмам, чи домогосподарствам державі. Які мотиви змушують, стимулюють кожну фірму брати участь у настільки складному і ризикованому процесі як виробництво товарів і послуг, якими принципами вона керується у своїй діяльності? Строго говорячи, таких мотивів і принципів може бути багато - і бажання виявити себе, і добродійність, і нанесення мінімальної екологічної втрати, і заздрість і т.п. Однак економісти вважають, що головним мотивом кожного приватного підприємництва є можливість одержання прибутку, а основним принципом діяльності кожної фірми служить досягнення максимального прибутку. Іншими словами, економічна наука будується на припущенні, що будь-яка фірма, приймаючи своє рішення завжди буде дотримуватись тієї альтернативи, що обіцяє принести їй максимальний прибуток.

Зміни в попиті та пропозиції неодмінно позначаються на величині прибутку, що спонукає фірму перерозподіляти ресурси.

Фактори виробництва – економічна категорія, що позначає вже реально залученні в процес виробництва ресурси.

На відміну від ресурсів, фактори стають такими тільки в рамках взаємодії; тому виробництво завжди є взаємодіюча єдність його факторів.

В економічній теорії виділяють чотири основних фактори виробництва, за допомогою яких здійснюється виробництво товарів і послуг.

ЗЕМЛЯ. Що вкладає економіст у поняття «земля»? Набагато більше, ніж більшість людей. До поняття "земля" відносяться всі природні ресурси – усі «дари природи», що застосовані у виробничому процесі. У цю широку категорію входять такі ресурси, як орні землі, ліси, родовища мінералів і нафти, водяні ресурси.

КАПІТАЛ. Що таке капітал? Поняття "капітал", чи "інвестиційні ресурси", охоплює всі зроблені засоби виробництва, тобто усі види інструментів, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутову мережу, використовані у виробництві товарів і послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і нагромадження цих засобів виробництва називають інвестуванням.

ПРАЦЯ. Праця – це широкий термін, що економіст уживає для позначення усіх фізичних і розумових здібностей людей, застосовних у виробництві товарів і послуг (за винятком особливого виду людських талантів, а саме підприємницької здатності, що ми, у силу її специфічної ролі в капіталістичній економіці, вирішили розглядати окремо). Таким чином, роботи, виконувані лісорубом, продавцем, машиністом, учителем, професійним футболістом, фізиком-ядерником, – усі вони охоплюються загальним поняттям "праця".

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ЗДАТНІСТЬ. Нарешті, що можна сказати про той особливий людський ресурс, що ми називаємо підприємницькою здатністю, чи, простіше, заповзятливістю? Ми розкриємо специфічне значення цього терміна, визначивши чотири взаємозалежні функції підприємця.

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару послуги. Виконуючи роль свічі запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє виявитися прибутковою справою.

2. Підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, тобто ті нерутинні рішення, що і визначають курс діяльності підприємства.

3. Підприємець – це новатор, обличчя, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології навіть нові форми організації бізнесу.

4. Підприємець – це людина, що йде на ризик. Це випливає з ретельного вивчення других трьох его функцій. У капіталістичній системі підприємцю прибуток не гарантований. Винагородою за витрачений їм час, зусилля і здібності можуть виявитися привабливі прибутки чи збитки і зрештою – банкрутство. Коротше кажучи, підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними засобами – своїми власними чи своїх компаньйонів або акціонерів.

У своїй роботі я докладно зупинюся на розгляді таких двох дуже важливих факторів виробництва як капітал (основні й оборотні фонди підприємств) і праця (трудові ресурси і зароботная плата), а також будуть розглянуті існуючі в Україні соціально-економічні форми підприємств.

I. ПІДПРИЄМСТВО – ГОЛОВНА СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ ЕКОНОМІКИ

1.1. Сутність і соціально-економічні форми підприємства

Підприємство займає центральне місце в народно-господарському комплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний прибуток. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатності і самостійності.

Від успіху окремих підприємств залежить обсяг