2.2. Види оцінок основних фондів

Облік і планування основних фондів здійснюється в "натуральному" і "грошовому" вимірі.

Натуральний вимір основних фондів необхідно для визначення їх технічного складу, виробничої потужності, складання балансу устаткування, своєчасного відшкодування зношеного устаткування.

З натуральними вимірами основних фондів нерозривно зв'язана їхня грошова оцінка, необхідна для обліку їх динаміки, планування розширеного відтворення, установлення снашиваемости, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції.

Існують наступні види оцінок основних фондів: повна і залишкова балансова вартість, повна і залишкова відбудовна вартість.

Повна балансова вартість (свого роду "первісна вартість") формується в момент вступу об'єкта в експлуатацію.

У залежності від джерела надходження основних засобів під їхньою первісною вартістю розуміють:

- вартість внесених засновниками основних засобів у рахунок їх внеску в статутний фонд підприємства за домовленістю сторін;

- вартість основних фондів, виготовлених на самім підприємстві, а також придбаних в інших підприємств чи облич - у сумі фактичних витрат, включаючи витрати по доставці, монтажу, установці;

- вартість безоплатно отриманих об'єктів основних засобів, а також засобу, виділені в якості державних субсидай.

Відбудовна вартість - її сутність полягає в наступному: щороку вводяться в експлуатацію будинку, машини, устаткування, однак на кожніму тимчасовому етапі ціни на засоби виробництва розрізняються (наприклад, очевидно, що два однотипних будинки, одне з яких побудоване в 1980, а інше - у 1999 році, мають різну вартість). У результаті на балансі промислових підприємств начислятся основні виробничі фонди, придбані в різний час і оцінені в силу цього в різних цінах, тобто фактично вони виражаються в непорівнянних цінах. Для оцінки основних фондів у єдиних цінах потрібно їх періодична загальна (за єдиною методикою і всіма галузями ) переоцінка.

Основні фонди в процесі використання зношуються. Грошове вираження втрат об'єктами своїх фізичних і техніко-економічних якостей називається зносом основних засобів. Первісна вартість за винятком суми зносу називається "залишковою вартістю основних фондів".

Відбудовна вартість основних фондів за мінусом зносу називається "залишковою відбудовною вартістю". Ступінь зносу (у відсотках) кожного окремого об'єкта після переоцінки повинна залишатися рівній її ступеню зносу до першої оцінки за даними бухгалтерського обліку.

2.3. Знос основних фондів і их амортизація

Основні фонди піддаються зносу двоякого роду - фізичному (матеріальному) і моральному (економічному).

Фізичний знос виявляється в постійній утраті техніко-економічних властивостей і, отже, у втраті споживчої вартості, що у міру використання основних фондів переноситься на готовий продукт.

Існує два методи визначення фізичного зносу основних фондів: по термінах служби і их технічному стану.

Фізичний знос по термінах служби визначається по формулі:

И'ф=Тф/Тн(100-Л)(%), (1)

де И'ф - розмір фізичного зносу (%),

Тф, Тн - фактичний і нормативний терміни служби об'єкта,

Л - ліквідаційна вартість об'єкта у відсотках до його балансової вартості.

При проведенні технічного обстеження оцінюють фізичний знос окремих конструктивних елементів, а потім визначають середньозважений відсоток зносу в цілому по об'єкті.

Моральний знос - це передчасне, до закінчення нормативного терміну фізичного зносу, відставання устаткування по своїй технічній характеристиці й економічній ефективності від нового обладнання.

Розрізняють дві форми морального зносу: перша виражає зменшення вартості основних фондів унаслідок скорочення суспільно-необхідних витрат праці на їхнє відтворення; вона розраховується по формулі:

И'м = (l-фв/Фп)*100% , (2)

де Фп, Фв - первісна і відбудовна вартість, засобів праці.

Друга форма морального зносу виражає зменшення ефективності основних фондів у результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних основних фондів; вона розраховується по формулі:

И''м =(l-пб/Пн )*100% , (3)

де Пб, Пн - продуктивність базисних і нових основних фондів чи витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.

Відновлення основних фондів може бути "повним" і "частковим". Повне відновлення основних фондів відбувається після їхнього повного фізичного зносу і здійснюється шляхом заміни діючого устаткування новим (чи в ході його капітального будівництва). При частковому відновленні відбувається заміна окремих частин деталей за допомогою їхнього ремонту.

Поряд з відновленням у натуральній формі здійснюється "економічне відновлення" - відшкодування по вартості через систему амортизації.

Амортизація - плановий процес нагромадження коштів для відшкодування вибулих основних фондів протягом усього намічуваного терміну функціонування основних фондів.

Нагромадження коштів досягається за рахунок включення у витрати виробництва так званих "амортизаційних" сум відрахувань. Розміри амортизаційних нагромаджень встановлюються у відсотках до балансової вартості основних фондів і називаються "нормами амортизаційних відрахувань".

Норма амортизаційних відрахувань диференційована по групах основних фондів і визначається по формулі:

Н=(ПРО)/З*100%, (4)

де Н - норма амортизації у відсотках,

В - відбудовна (первісна),

О - передбачувана залишкова вартість після ліквідації,

С - планований термін експлуатації об'єкта (років).

З метою створення умов для прискореного розвитку високотехнологічних галузей економіки і впровадження ефективних машин і устаткування підприємствам надане право застосовувати механізм прискореної амортизації активної частини виробничих основних фондів. При введенні прискореної амортизації застосовується рівномірний ("лінійний") метод ее числення (при цьому методі норма амортизаційних відрахувань збільшується на коефіцієнт у розмірі не вище 2).

Амортизаційні відрахування, нараховані прискореним методом, використовуються підприємствами строго по цільовому призначенню. Якщо ця вимога не виконується, то додаткова сума амортизації, що відповідає розрахунку по прискореному методі, включається в оподатковувану базу і підлягає оподатковуванню відповідно до чинного законодавства.

2.4. Шляхи підвищення эффективності використання основних фондів

Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:

1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих