Витрати майбутніх періодів - це нематеріальні елементи оборотних (фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції, що виробляються в даному періоді (квартал, рік), але відносяться на продукцію майбутнього періоду (наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування й ін.).

Оборотні виробничі фонди у своєму русі також зв'язані з фондами звертання, що обслуговують сферу звертання. Вони включають готову продукцію на складах, товари в шляхи, кошти і засоби в розрахунках зі споживачами продукції, зокрема, дебіторську заборгованість. Сукупність коштів підприємства, призначених для утворення оборотних фондів і фондів звертання, складають оборотні кошти підприємства.

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів (у %) чи їхніми складовими частинами називається структурою оборотних фондів. Оборотні фонди займають гнітючу частину оборотних коштів.

Одна з головних задач в умовах переходу до ринкової економіки – інтенсифікація виробництва при неухильному дотриманні принципу ресурсозбереження.

У загальній системі заходів щодо забезпечення режиму економії основне місце займає економія предметів праці, під якою прийнято розуміти зменшення витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, зрозуміло, без якого б то ні було збитку для якості, надійності і довговічності виробу.

Економічне значення економії оборотних фондів у сучасних умовах виражається в наступному.

Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива, забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно раніше дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

3.2. Оцінка використання оборотних фондів у виробництві

Усіляке поліпшення використання оборотних фондів – одна з найважливіших задач промислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжні матеріали, тим менше їх витрачається для вироблення визначеної кількості продукції, тим самим створюється можливість збільшити обсяг виробництва промислової продукції.

Розрізняють показники витрати матеріальних ресурсів і показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів.

Витрата матеріальних ресурсів являє собою їхнє виробниче споживання. Витрата на виробництво охоплює всю кількість матеріальних ресурсів, витрачених підприємством безпосередньо на виконання програми по випуску продукції. Споживання матеріальних ресурсів характеризується загальною і питомою їхньою витратою. Загальна витрата матеріальних ресурсів - це споживання окремих видів чи разом узятих матеріальних ресурсів на виконання усієї виробничої програми в звітному періоді. Загальна витрата матеріальних ресурсів враховується в натуральному вираженні; сумарна витрата різних видів матеріальних ресурсів - у вартісному вираженні.

Питомою витратою m конкретного виду ресурсів називається їхня середня витрата на одиницю зробленої придатної продукції.

Його визначають розподілом усієї кількості матеріальних ресур-сов, витрачених на виробництво даної продукції в звітному періоді Q, на кількість придатних одиниць цієї продукції N:

m = Q/N, (5)

Можна розрахувати також питому витрату матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості однотипної продукції m1 по формулі:

m1=em1q1/Q1, (6)

де m1 - питома витрата матеріальних ресурсів на фізичну одиницю продукції;

q1- кількість одиниць даної продукції, зробленої в звітному періоді;

Q1 - загальний обсяг споживчої властивості продукції, зробленої у звітному періоді.

Загальною характеристикою витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції служить показник матеріалоємності М, що оцінює фактичну витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції (чи одиницю споживчої властивості) у натуральному чи вартісному її вимірі. Цей показник безпосередньо взаємозалежний з показниками, що характеризують витрату окремих видів матеріальних ресурсів (металоємність, енергоємність, топливоемкость), вимірюваними в натуральному, натурально-вартісному і вартісному вираженнях.

Матеріалоємність продукції може бути обмірювана різними показниками:

1) питомою витратою матеріальних ресурсів на фізичну одиницю зробленої продукції (питома матеріалоємність):

М= m = Q/N, (7)

2) величиною витрати декількох видів матеріальних ресурсів у вартісному вираженні на фізичну одиницю виробленої продукції (грн. на 1 т, 1 м3, 1 м2 і т.д.):

M=e Q P / N, (8)

де P - оптові ціни на матеріальні ресурси.

Ці формули використовуються для числення матеріалоємності простих видів продукції (електроенергії, чавуна, стали і т.п.).

Для складних видів продукції (наприклад, продукції машинобудування) частіше використовується такий показник матеріалоємності, як витрата конкретних матеріальних ресурсів на одиницю головної споживчої властивості. Так, матеріалоємність електромотора обчислюється у витратах на матеріали у відношенні до 1 квт потужності. Для вантажного автомобіля характеристикою матеріалоємності буде оцінка матеріальних витрат на 1 т-км/рік перевезення вантажів і т.д.

Для продукції таких галузей машинобудування, де ні фізичний обсяг продукції, ні обсяг споживчої властивості неможливо виразити в одних одиницях виміру (хімічне, текстильне машинобудування й ін.), а також для продукції машинобудування в цілому, рівень матеріалоємності може бути охарактеризований витратою конкретного виду матеріальних ресурсів у фізичних одиницях на 1 грн. валової, реалізованої чи чистої продукції в порівнянних цінах:

M = e /eq1 P, (9)

де eq1P- обсяг зробленої продукції в порівнянних цінах.

Для розробки виробничої програми й аналізу роботи промислових підприємств у кожній галузі промисловості застосовуються різні показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів, що найбільш повно відбивають умови використання у виробництві матеріальних ресурсів і всіх стадій, що охоплює, їх виробничого споживання. У галузях, що здійснюють первинну переробку сировини, застосовуються такі показники:

зміст корисної речовини у вихідній сировині (заліза в руді, цукру в буряку і т.п.); ступінь використання корисної речовини, що міститься у вихідній сировині, і відсоток утрат, що виникають у процесі переробки сировини; кінцевий вихід придатної продукції, що розраховується розподілом обсягу придатного продукту на обсяг вихідної сировини й обчислювальний у відсотках (результат варто помножити на 100).

Показником виходу придатної продукції служить використання для оцінки його кінцевого значення. Так, вихід міді з руди склав 20%, але це не означає, що плановий вихід