задоволеності в матеріальних і духовних благ населення країни.
Підприємство як самостійна господарська одиниця володіє правами юридичної особи, тобто воно має право вільного розпорядження майном, одержувати кредит, входити в договірні відносини з іншими підприємствами. Воно має вільний розрахунковий рахунок у банку, де знаходяться кошти, що використовуються для розрахунків з іншими підприємствами, на зарплату.
Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою рішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.
При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не зайнятий (кожний вирішує в стихії ринку на індивідуальному рівні).
У ринковій системі усе має ціну. Різні види людської праці також мають ціну ( рівень зарплати, тариф на послуги. Ринкова економіка для неусвідомленої координації людей і підприємств через систему цін і ринків. Якщо узяти всі різноманітні ринки, то одержимо широку систему, що стихійно забезпечує рівновагу цін і виробництва шляхом спроб і помилок.
По засобах узгодження між покупцями і продавцями (попиту та пропозиції) на кожнім з цих ринків ринкова економіка вирішує одночасно всі три проблеми:
1) що робити? ( визначається щодня голосуванням за допомогою грошей (шляхом вибору покупцем товару і його покупки);
2) як робити? ( визначається конкуренцією між виробниками (кожний прагне використовувати новітні технології, виграти цінову конкуренцію і збільшити прибуток, знизити витрати виробництва);
3) для кого робити? ( визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринках, факторами виробництва (робоча сила і засоби виробництва).
Ці ринки визначають рівень зарплати, ренти, відсотка і прибутку, тобто джерел, з яких складаються доходи. Виробник установлює свої ціни, переміщаючи свій капітал у галузі з високим прибутком і залишаючи нерентабельне виробництво товару. Усе це і визначає, що робити. Прибуток тут ( вирішальний фактор функціонування ринкового господарства.
Законом України “Про підприємства” від 27.03.91р. визначені три основних види підприємств: державні, колективні й індивідуальні. При цьому остання група має можливість створення індивідуального, сімейного і приватного підприємства.
Якщо більш широко розглянути дане питання, то можна виділити наступні види підприємств:
Орендні і колективні.
Оренда ( первинний механізм роздержавлення власності, засіб утворення і множення колективної власності.
Відповідно до договору держава може передавати на 10 –15 років в оренду за відповідну плату в тимчасове користування і володіння трудовому колективу підприємства, виробничі фонди й оборотні кошти. В орендному підприємстві засновником його стає трудовий колектив, що реєструється як організація орендарів, тобто як самостійна юридична особа.
Орендний колектив прагне поліпшувати і розвивати виробництво. Він має більше самостійності в порівнянні з орендним підприємством.
Акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю.
У соціально орієнтованій ринковій економіці акціонерна власність може виконувати наступні функції:
·
вона дозволяє розширювати джерела нагромадження за рахунок коштів населення шляхом купівлі-продажу акцій;
·
акціонерне підприємництво сприяє демократизації керуванням підприємством, сприяє створенню матеріально-технічної бази, посиленню зацікавленості працюючих у кращому використанні засобів виробництва, робітника часу;
·
усуває диспропорцію в економіці між попитом та пропозицією, між групою А и В;
·
більш ефективно регулюється кількість грошей, а також ця форма сприяє розвитку товарно-грошових відношень.
На Україні існують такі види акціонерних товариств: акціонерні товариства відкритого типу, де акції поширюються шляхом відкритої підписки, тобто шляхом купівлі-продажу на біржі; акціонерні товариства закритого типу, акції яких поширюються лише серед своїх засновників.
3.Договірні товариства.
Їх створюють юридичні і фізичні особи, коли вони шукають вигоду в спільній діяльності на ринку, однак не бажають утрачати своєї самостійності.
4. Товариства з обмеженою відповідальністю.
Це замкнуті товариства, що створюються об'єднанням пайових внесків. Тут акції не випускаються, дивіденди не встановлюються, а прибуток розподіляється пропорційно до внесків засновників, що відповідають по зобов'язаннях підприємства лише величиною вкладеного капіталу. Саме це робить цю форму підприємства привабливою і зручною.
До початку реєстрації товариства кожен засновник повинний внести не менш 30% свого внеску на банківський рахунок. Только після цього воно реєструється у виконкомі народних депутатів за місцем його перебування.
1.2. Види підприємств
Закон України “ПРО підприємства” від 27.03.91р. створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно й організаційні форми підприємства. Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їхні права і відповідальність у проведенні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами й організаціями, органами державного керування.
Підприємство ( основна організаційна одиниця народного господарства України. Підприємство ( самостійний господарський статутний суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, наукову і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий і інший рахунки в банках, печатка зі своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Підприємство здійснює будь-як види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.
Відповідно формам власності можуть діяти підприємства таких видів:
·
індивідуальне підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи і винятково його праці;
·
сімейне підприємство, засноване на власності і праці громадян України - членів однієї родини, що проживають разом;
·
приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, із правом наймання робочої сили;
·
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного суспільства, суспільної і релігійної організації;
·
державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
·
державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності;
·
спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності);
·
підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян інших держав.
Відповідно обсягам господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно