1.2 Значення й джерела інформації для оцінки фінансової діяльності підприємства

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту й аудита, Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використають методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.

Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності підвищення фірми. Кредитори й інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внескам. Можна твердо говорити, що якість прийнятих рішень цілком залежить від якості аналітичного обґрунтування рішення. В останні роки з'явилося досить багато серйозних і актуальних публікацій, присвячених фінансовому аналізу. Активно освоюється закордонний досвід фінансового аналізу й керування підприємствами, банками, страховими організаціями й т.д. Разом з тим слід зазначити, що наявність великого числа цікавих і оригінальних видань по різних аспектах фінансового аналізу не знижує потреби й попиту на спеціальну методичну літературу, у якій послідовно, крок за кроком відтворювалася б комплексна логічно цілісна процедура фінансового аналізу.

Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерської звітності в більшу відповідність із вимогами міжнародних стандартів викликає необхідність використання нової методики фінансового аналізу, що відповідає умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обґрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеня фінансової стабільності підприємства, оцінки ділової активності й ефективності підприємницької діяльності.

Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера є бухгалтерська звітність, що стала публічної. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами- користувачами інформації про діяльність підприємства.

Суб'єктами аналізу виступає, як безпосередньо, так і опосередковано, зацікавлені в діяльності виробництва користувачі інформації. До першої групи користувачів ставляться власники коштів підприємства, позикодавці (банки й ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства й керівництво. Кожний суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам- доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам- вигідність приміщення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тільки керівництво (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для керування.

Друга група користувачем фінансової звітності це суб'єкти аналізу, які хоча безпосередньо й не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати першої групи користувачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржі юристи, преса, асоціації, профспілки.

У певних випадках для реалізації це фінансового аналізу буває недостатньо використати лише бухгалтерську звітність. Окремі групи користувачів, наприклад керівництво й аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого й фінансового обліку). Проте найчастіше річна й квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього фінансового аналізу.

Методика фінансового аналізу складається із трьох взаємозалежних блоків:

1. аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;

2. аналізу фінансового стану;

3. аналізу ефективності фінансово-господарської діяльності.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства (форма N1 річної й квартальної звітності). Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів є звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма N 2 річної й квартальної звітності). Джерелом додаткової інформації для кожного із блоків фінансового аналізу служить додаток до балансу (форма N3 річної звітності). Зазначені форми затверджені для річного бухгалтерського звіту за 2004 рік, а форма N1 і N2- і для квартальної звітності 2005 року. Трохи інша звітність затверджена для підприємств із іноземними інвестиціями зовнішньоекономічних фірм. Особи форми призначені для звітності банків, страхових компаній, бюджетних установ, інвестиційних фондів.

1.3 Мета і методи фінансоого аналізу

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутку й збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами й кредиторами. при цьому аналітика й керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу або більше віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативності фінансового аналізу. Вони залежать також від суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачі фінансової інформації.

Мети аналізу досягаються в результаті рішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань. Аналітичне завдання являє собою конкретизацію аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором в остаточному підсумку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська або фінансова звітність підприємства - це лише “сира інформація”, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.

Щоб ухвалювати рішення щодо керування в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібна постійна ділова поінформованість по відповідних питаннях, що є результатом відбору, аналізу, оцінки й концентрації вихідної сирої інформації. необхідно аналітичне прочитання вихідних даних виходячи із це аналізу й керування.

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів- це дедуктивний метод, тобто від загального