Крім функції джерела інформації Фінансова звітність виконує контрольну функцію, що укладається в спостереженні, як зовнішніх, так і внутрішніх органів керування за правильністю відбиття фінансово-господарської діяльності підприємства. Внутрішніми користувачами є безпосередньо бухгалтера підприємства, управлінський персонал і інші особи, які використають звітність у своїй роботі. Зовнішніми користувачами виступають суб'єкти, які використають публикуемую інформацію для одержання відомостей про підприємство. Ними є акціонери, інвестиційні компанії, банки, партнери й клієнти фірми.

На сьогоднішній день, відповідно до класифікації В.П. Завгороднего існують три види звітності: оперативна, статистична й бухгалтерська. Термін бухгалтерська аналогічний фінансової. Оперативну, інакше кажучи, можна назвати повсякденної. Фінансова звітність містить відомості про реалізовану продукцію, запаси готової продукції й товарів, про стан господарських коштів і джерел їхнього формування, про фінансові результати роботи підприємства.

На підставі даних Фінансової звітності ми здійснюємо пошук резервів подальшого розвитку й удосконалювання діяльності підприємства, досягнення стабільності фірми на ринку. Це досягається шляхом аналізу фінансового стану підприємства (ФСП).

ФСП виражається в утворенні, розміщенні й використанні фінансових ресурсів: коштів (ДС), що надходять за реалізовану продукцію, кредитів банків і позик, тимчасово притягнутих коштів; заборгованості постачальникам і іншим кредиторам, тимчасово вільних коштів спеціальних фондів [2]. Аналіз ФСП становить значну частину фінансового аналізу. ФСП характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаєминами, платоспроможністю й фінансовою стабільністю. Воно прямо залежить від результатів виробничої, комерційної й фінансової діяльності підприємства. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать форми фінансової звітності №1,2,3, а якщо аналіз проводять внутрішні користувачі, те ще й дані поточного бухгалтерського обліку.

До складу квартальної звітності входять: баланс підприємства, (форма №1) і звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма №2). Річна фінансова звітність включає три типові форми: форма №1, форма №2, форма №3 - звіт про фінансово-майновий стан підприємства й пояснювальну записку. Ці форми складаються шляхом підрахунку, угруповання й спеціалізованої обробки даних поточного б/у і є завершальною його стадією. У пояснювальній записці пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські й фінансові результати роботи підприємства, висвітлюється фінансовий і майновий стан підприємства, яка частина статутного фонду (УФ) на дату складання звіту фактично оплачена засновниками, у якому порядку визначена вартість нематеріальних активів (НА), внесених учасниками в УФ, яким органом і коли розглянута й затверджена річна Фінансова звітність [3]. У пояснювальній записці приводяться відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відбиття окремих господарських операцій і включається відомість результатів інвентаризації майна, коштів і розрахунків, приводиться курс перерахування іноземної валюти в національну грошову одиницю. Фінансову звітність зобов'язані становити й подавати підприємства, об'єднання й організації, що є юридичними особами (крім банків), і виділеними на окремий баланс філіями, представництвами, відділеннями й іншими відособленими підрозділами підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ), незалежно від видів діяльності й форм власності [4]. Для заповнення служать єдині форми, затверджені Мінфіном при узгодженні з Мінстатом України. Звітним роком для всіх підприємств установлюється період з 1 січня по 31 грудня включно.

Для виконання покладених на Фінансову звітність функцій вона повинна відповідати наступним основним вимогам:

- гарантувати реальність і вірогідність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди;

- забезпечувати своєчасність одержання даних, на основі регламентації строків зіставлення звітних даних для оперативного керування господарською й фінансовою діяльністю організацій і підприємств.

Основними умовами правильності складання Фінансової звітності [5] є:

- повнота відбиття всіх господарських операцій за звітний період;

- відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку;

- відповідність показників Фінансова звітність даним синтетичного й аналітичного обліку.

Якщо Фінансова звітність являє собою завершальну стадію узагальнення бухгалтерської інформації, то головним завданням аналітика є представити дійсність, що втілена в досліджуваній звітності. Для цього, він повинен мати здатність логічно відновити господарські операції, підсумовані у звітності, здатністю повторити роботу бухгалтера у зворотному порядку. Таким чином, аналіз ФС ґрунтується: по-перше, на повнім розумінні бухгалтерського обліку; по-друге, на спеціальних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найбільш важливі питання для одержання основних висновків.

Одним із прийомів аналізу фінансового стану є читання балансу й вивчення абсолютних величин. Однак, інформація тільки в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, тому що на її підставі не можна оцінити динаміку показників. Тому, найбільше часто використаються коефіцієнти або відносини, що представляють собою показники ФСП. Корисність аналізу відносин для прийняття рішень залежить від правильності їхньої інтерпретації. Аналіз фінансових коефіцієнтів укладається в порівнянні їхніх значень із базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за звітний період і за ряд років. Існують такі види порівняльного аналізу:

- горизонтальний, за допомогою якого визначаються абсолютні й відносні відносини статей у порівнянні з початком звітного періоду;

- вертикальний, котрий використається для вивчення структури коштів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумкових показниках.

- трендовый, що базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року.

Для кількісного виміру рівня впливу факторів на зміни показників ФСП використаються традиційні методи аналізу: порівняння, ланцюгових підстановок, участі на паях, деталізації.

Відмінною рисою аналізу