в) жорстке регулювання адміністрацією біржі і аудиторами діяльності ділерський фірм шляхом встановлення правил торгівлі і обліку.

Кожний крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до здійснення позабіржових операцій обставлений масою норм, що пишуться і що не пишуться, що виробляються адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.

Внаслідок забезпечення перерахованих принципів формується середовище, яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як: по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для купівлі цінних паперів (банк більш охоче його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу); по-друге, чудовий огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих або інших акцій і т.д.

Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно заздалегідь: по-перше, прикласти зусилля для створення мережі майбутньої клієнтури і, передусім, акціонерів, тобто вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі об'єм цінних паперів. Для цієї мети біржі, що формуються особливу увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відроблення власної концепції акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні враховуватися особливості:

- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;

- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб "сховати" гроші від інфляції і отримати процент), а перепродати їх і купити нові акції, що також вимагає часу. Поки акціонери не "помацають" дивіденди, вони не почнуть позбуватися куплених акцій.

По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу)можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників в проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступеневу структуру посередництва, але її створення – результат розвитку самої біржі, в ході якого і розставляються ті або інші акценти на статусі її учасників.

По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму – експертної комісії і системи допуску ЦП на біржу, котирувальної комісії, системи реєстрації цінних паперів і т.д.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значущість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їх питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини - взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на Варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів відводиться на операції іноземних інвесторів.

Природно, нам ще далеко до Нью-Йоркської і Токийської фондових бірж по об'єму біржового обороту. Але потрібно зазначити, що і на Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає $50 млн.

З метою вдосконалення механізму приватизації державного майна, розширення можливостей фінансових посередників по участі в приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого розвитку ринку цінних паперів відповідно до Указу Президента України від 27 лютого 1995 року "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщувати частину акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В і М.

Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в Україні свідчить про багатоаспектність цієї , однієї з найважливіших сфер ринкової економіки, наявність маси недоліків і невирішених питань, зумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.

Розділ ІІ.Законодавче регулювання РЦП

Д

іяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних законодавчих акти - закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року і Указ президента України "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії" від 19 лютого 1991 року.

Згідно із законом "Про цінні папери і фондову біржу " розрізняють два типи цінних паперів:

а) іменні цінні папери, які, як правило, передаються шляхом повного індосамента;

б) представницькі цінні папери, що знаходяться у обігу вільно.

Українським законодавством також визначені наступні види цінних паперів:

а) акції;

б) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

в) облігації підприємств;

г) казначейські зобов'язання підприємств;

д) ощадні сертифікати;

е) векселі;

є) приватизаційні папери;

ж) інвестиційні сертифікати.

Акції і облігації підприємств можуть бути випущені лише після їх реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому випадку, коли акції і облігації підприємств призначені для відкритого продажу, в тому ж фінансовому органі повинен бути зареєстрований і проспект емісії.

Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження діяльності акціонерних товариств як емітентів:

Наказом Міністерства фінансів України (як реєструючого органу) від 20 липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня 1995 року №233/769, затверджений "Порядок видачі дозволу на проведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, як виняткової діяльності".

Цей документ встановлює не тільки перелік і правила подачі документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відмітити створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства. У її завдання входять