Тепер про поняття „курсова вартість” і „курс”. Поняття „курсова вартість” адекватне поняттю „ринкова вартість”. Такими самими синонімами є поняття „курсова ціна” і „ринкова ціна”. Поняття „курс” використовується двояко: у більшості випадків як синонім понять „курсова вартість (курсова ціна)” і „ринкова вартість (рин-кова ціна)”, але інколи поняттям „курс” користуються для виражен-ня відношення ринкової ціни до номіналу, тобто як відносною вели-чиною, коефіцієнтом. У нашому посібнику ми користуємось ним тільки як синонімом поняття „курсова вартість”.

Вище вже говорилося, що ринкова ціна (курсова ціна) акцій за-лежить від багатьох факторів, передовсім від попиту і пропонування акцій даного акціонерного товариства. Водночас існує нижня і верх-ня межа, а також середній рівень ціни.

Ціна акції перебуває у функціональній залежності від доходу й дохідності. Дохідність є відношенням доходу до ціни, а сам дохід складається з двох складових: це передовсім виплата дивідендів (пер-ша складова) і курсова різниця, тобто можливість продати акцію дорожче, ніж її було куплено (друга складова).

Розмір дивідендів залежить від виробничої діяльності акціонер-ного товариства, а ціна продажу акції від співвідношення попиту на цей вид цінних паперів на фондовому ринку і пропонування його. Ці показники аналізуються і прогнозуються перед тим, як викорис-товувати їх у формулах.

Особлива увага звертається на показник дохідності, котрий має міститися в певному інтервалі. Межі зумовлюються рядом зовніш-ніх факторів. Нижня межа звичайно встановлюється на рівні позич-кового відсотка банку. Якщо, наприклад, цей показник становить 6%, то інвестору немає сенсу купувати акції не тільки з меншою, а навіть з такою самою дохідністю, оскільки надійність регулярної виплати банком позичкових відсотків є незрівнянно вищою, ніж на-дійність виплати дивідендів. Відтак банківський відсоток є нижньою межею дохідності акції. Проте якщо інвестор має можливість вкласти свій капітал під більший відсоток, ніж банківський, наприк-лад під 8%, з таким самим рівнем надійності, тоді ці 8% стануть нижньою межею дохідності даних акцій, на яку може погодитися інвестор. Додатково зауважу: коли інвестор має сумнів щодо надійності кредитів банку, він може збільшити показник по-зичкового відсотка (звичайно у своїх розрахунках) на розмір плати за ризик. Нерівність, що розглядається, словами можна описати так: дохідність даної акції має бути не нижчою за дохідність альтернати-вного об'єкта інвестиції.

Верхня межа дохідності встановлюється з меншою точністю. Для цього аналізують загальну ситуацію на фондовому ринку або, конкретніше, можливість досягнення компанією, акції якої передба-чено придбати, такого ж високого рівня дохідності, котрий мають аналогічні компанії, що досягли найбільших успіхів. Однак опти-мізм у цій справі має бути помірним, бо сподівання на дуже високі доходи, на жаль, частіше нагадують будівництво повітряних замків. Але якісь межі інтервалу доцільно враховувати, визначаючи рівень дохідності за розрахунку вартості акції.

Вартісний аналіз не обмежується названими показниками. В ар-сеналі засобів аналізу є чимала кількість показників (відносних за формою), котрі, зокрема, виражають співвідношення між тими чи іншими вихідними (абсолютними за формою) показниками: між ринковою ціною акції та її номінальною ціною; між ринковою ці-ною і балансовою ціною; між ринковою ціною і „книжковою” вар-тістю; між ринковою ціною і доходом на одну акцію; між вартістю дивідендів і кількістю акцій; між вартістю дивідендів і чистим при-бутком і т.д.

Акції за реквізитами неоднорідні й групую-ться за певними класифікаційними ознаками. Розглянемо основні засади такого групування.

За способом передавання акцій від однієї особи до іншої або, інакше кажучи, за ознакою персоналізації акцій, вони підрозділяються на іменні та на пред'явника.

Іменною зветься акція, що в ній вказано ім'я її власника. Дві особливості іменної акції: по-перше, ім'я власника обов'язково за-носиться до книги реєстрації (реєстр), яку веде або сам емітент, або на його доручення особа (установа), що спеціалізується на цьому (депозитарій, реєстратор); по-друге, іменні акції, як правило, існують у документарній (сертифікатній), а не електронній формі.

За більш розвинутих ринкових відносин користуються здебіль-шого акціями на пред'явника, тобто без зазначення імені її власни-ка. Вона не реєструється і фактичного володіння нею досить, щоб підтвердити статус акціонера. Ясна річ, що це значно спрощує про-цедуру обігу таких акцій на фондовому ринку.

Акції на пред'явника можна продавати й купувати на вторинно-му ринку без реєстрації їхнього нового власника. Емітент, що випу-стив акції на пред'явника, може навіть не знати, хто в нього є акціо-нером і якою кількістю акцій його підприємства володіють кон-кретні інвестори. Перехід таких акцій з власності одних інвесторів у власність інших не потребує жодної реєстрації (юридичного оформ-лення), їх просто передають з рук у руки.

Акція на пред'явника - на відміну від іменної - може існувати як у документарній (паперовій), так і в електронній (безпаперовій) формі. Нагадаємо, що в документарній формі на бланку ім'я влас-ника не зазначається. Якщо акцію випущено у вигляді комп'ю-терного