Незалежно від групування акцій за вищеназваними класифіка-ційними ознаками вони групуються також і за цілим рядом інших ознак. Наприклад, за ступенем вільного обігу акції поділяються на відкриті, тобто акції, що можуть вільно обертатися, і закриті, які не мають такої властивості. Коли емітент пропонує свої акції на про-даж усім потенційним інвесторам, а не якійсь конкретній групі, то такий випуск є відкритим, а якщо навпаки - то закритим. Акції за-критих випусків мають обмежений обіг, або взагалі перебувають поза обігом.

Звичайно акції продаються, тобто є платними, але існують і безплатні акції, котрі емітент просто передає інвестору у влас-ність. Оплачувати вартість акцій можна грошима, майном, май-новими і немайновими правами, іншими цінними паперами. Без-платна акція - це вид цінного паперу, що розподіляється серед акціонерів даного акціонерного товариства на безоплатній осно-ві, як правило, пропорційно кількості раніше набутих ними зви-чайних акцій.

Варто нагадати також і про існування безномінальних акцій (без зазначення номінальної вартості).

Особливе значення мають права власників акцій. Щодо цього акції поділяються на:

- звичайні (прості);

- привілейовані.

Звичайна акція засвідчує такі права її власника:

а) на участь в управлінні справами акціонерного товариства;

б) на одержання дивідендів (не гарантованих і не фіксованих);

в) на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

Статутом акціонерного товариства можуть бути передбачені та-кож інші права власника звичайних акцій. Але названі є обов'яз-ковими з тими, однак, застереженнями, що виплата дивідендів ціл-ком залежить від результатів діяльності акціонерного товариства, керівництво якого не дає власникові звичайних акцій будь-яких га-рантій щодо термінів і розмірів виплати дивідендів, а за ліквідації акціонерного товариства власник звичайної акції отримує вкладене тільки після задоволення інтересів власників облігацій і привілейо-ваних акцій.

Звичайні акції можуть бути „даровими”, тобто розподілятися се-ред акціонерів пропорційно вартості акцій, які вже є в них на руках. Такі модифікації акцій звичайно обертаються на позабіржовому рин-ку і реалізуються в найзаможнішому прошарку населення (зокрема випуск таких „дарових” акцій широко практикується в Німеччині).

Кажучи про звичайні акції, можна згадати й таку їхню модифіка-цію, як „обмежені акції”. Вони забезпечують власникам звичайні диві-денди, але не дають права голосу або обмежують можливість його здійснення.

Іще різноманітнішими є привілейовані або преференційні акції (preferense - перевага).

Вони можуть бути кумулятивними й некумулятивними, конвер-тованими й неконвертованими, відкличними й невідкличними, з фі-ксованою ставкою й нефіксованою, з пайовою участю або без такої.

Привілейована акція засвідчує такі права її власника:

а) на одержання дивідендів, як правило, фіксованих, що виплачуються незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства;

б) переважне право (порівняно із власниками звичайних акцій):

- на першочергове одержання дивідендів;

- на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товарис-тва за його ліквідації (якщо цей пріоритет передбачено умовами ви-пуску акцій).

Виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється в розмірі отриманого акціонерним товариством прибутку. Якщо прибуток у відповідному році був недостатнім, то виплата дивідендів на приві-лейовані акції здійснюється з резервного фонду, коли ж розмір ди-відендів, що виплачуються акціонерам на прості акції, значно пере-вищує фіксований розмір дивідендів на привілейовані акції, власникам останніх можуть доплачувати відповідну суму. За ліквіда-ції акціонерного товариства власник привілейованої акції одержує про-порційну частину майна цього товариства в передостанню чергу, тобто після розрахунку емітента з державою, кредиторами і трудовим колек-тивом (власник звичайної акції одержує свою частку останнім).

Отже, привілейована акція передбачає, що дивіденди на неї не залежать від результатів діяльності акціонерного товариства. Вона забезпечує інвесторові фіксований дохід, котрий емітент зобов'я-заний виплатити незалежно від того, чи він отримав прибуток за минулий господарський рік, чи ні.

Цікавими є привілейовані акції з пайовою участю. Вони дають можливість їхнім власникам одержати додаткові дивіденди понад фіксовану суму в тому разі, коли дивіденди на звичайні (прості) акції перевищують цю суму, тобто вони забезпечують участь вла-сників привілейованих акцій у розділі прибутку, що залишився (надприбутку).

У статуті кожного акціонерного товариства звичайно визначає-ться межа розміру дивідендів на звичайні акції, за перевищення якої починають зростати дивіденди на привілейовані акції.

Усі ці переваги врівноважуються тим, що власник привілейова-ної акції не має права брати участь в управлінні акціонерним това-риством, не має права голосу на зборах акціонерів (утім, як виняток, статут акціонерного товариства може визнати за ним таке право). Привілейований статус акції можна розглядати як компенсацію за позбавлення права голосу.

Є ще одне обмеження: привілейовані акції не можуть бути ви-пущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. І взагалі, порядок переважного права на одержання ди-відендів визначається умовами випуску.

За можливістю накопичення невиплачених дивідендів привіле-йовані акції поділяються на кумулятивні й некумулятивні. Більшість привілейованих акцій мають властивість кумуляції (cumulatio - на-копичення) дивідендів, що надає цим акціям підвищеної надійності. Підставою для такого привілею є правило: дивіденди, котрі не були виплачені акціонерам протягом певного періоду (навіть протягом кількох років) все одно накопичуються й нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони отримають дохід у наступному році за пропущеним (пропущеними), і цей дохід складатиметься із суми ди-відендів, нарахованих за всі пропущені роки, інакше кажучи, в од-ній виплаті акумулюються кілька дивідендів. Натомість власники некумулятивних привілейованих акцій втрачають свій дохід за