Правильність оформлення векселя - необхідна умова його дій-сності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.

Переказний вексель (тратта) містить такі самі реквізити за винятком п. б), який має вигляд:

б) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника.

Отже, переказний вексель на відміну від простого виписується і підпи-сується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ре-мітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій сто-роні векселя підтвердити свою згоду сплатити по векселю (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати по векселю), держатель (власник вексе-ля) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати по векселю.

Ремітент володіє векселем, пред'являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель з допомогою передавального підпису іншій особі в погашення свого боргу. Передавальний підпис, або індосамент, власник векселя (індосант) робить на користь іншої особи (індосатора) на зворотній стороні векселя.

Існує кілька видів індосаменту:

- іменний, коли вказується особа, якій передають всі права по
векселю;

- бланковий, коли індосант ставить на зворотній стороні векселя
лише свій підпис (у такому разі вексель може бути переданий будь-
якій особі);

- цільовий, коли зазначено мету передачі векселя іншій особі;

- безоборотний, коли в тексті індосаменту є слова „без обороту”. В
цьому випадку до індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги у
випадку несплати векселя трассантом.

Термін платежу по векселю може встановлюватись:

- по пред'явленню;

- по закінченні визначеного терміну після пред'явлення;

- по закінченні визначеного терміну після складання векселя;

- на визначену дату.

По тому, як визначається в тексті назва отримувача коштів, век-селі поділяють на:

- іменні, коли конкретно встановлюється назва отримувача;

- ордерні, коли треба сплатити конкретній особі або за його нака-зом іншій особі;

- на пред'явника.

Сфера застосування векселів охоплює відносини між:

- державою та суспільством при випуску казначейських векселів;

- господарюючими суб'єктами при оформленні комерційного
кредиту;

- банками та клієнтами при емісії банком власних векселів та здійснення операцій з векселями.

На ринку перебувають три види векселів: комерційні, фінансові та фіктивні.

Комерційні векселі мають товарний характер і завжди пов'язані з оплатою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти для оплати. На відміну від комерційних, фінансові та фіктивні векселі не мають під собою реальної поставки товарів. Фінансові векселі застосовуються комерційними банками для тим-часового залучення коштів на ринку, фіктивні - для обслуговуван-ня протизаконних угод.

„Дружній” та „бронзовий” векселі є прикладами фіктивного век-селя. „Дружній вексель” - це вексель, виданий з дружніми наміра-ми з надією, що не виникне потреба відповідати по зобов'язаннях цьо-го векселя. Такий вексель може видаватись кредитоспроможним підприємством неплатоспроможному в оплату непоставлених товарів або невиконаних робіт чи послуг. Неплатоспроможне підприємство може потім покрити „дружнім” векселем свої зобов'язання або отримати кредит у банку через облік чи заставу векселя. Якщо таке підприємство не поліпшить свого фінансового становища, відповідати по „дружньому” векселю буде підприємство - емітент цього векселя.

„Бронзовий” вексель видається неплатоспроможним або неісну-ючим підприємством. При цьому отримувач векселя не підозрює про фіктивність векселя та неплатоспроможність підприємства-емітента. Частіше „бронзовими” є прості векселі, а не переказні. За допомо-гою „бронзового” векселя підприємство, що перебуває на межі банк-рутства, може штучно збільшити свої борги, виписавши вексель фік-тивному кредитору. При банкрутстві частина майна, що має бути передана дійсним кредиторам, залишиться в розпорядженні фіктив-ного кредитора і самого підприємства. Фіктивні векселі можуть бути емітовані з метою подальшого обліку цих векселів банком.

Вексель виконує дві важливі функції: розрахункову (він може виконувати роль платіжного засобу) та кредитну, коли його викори-стовують для відстрочки платежу та оформленні ним боргового зо-бов'язання. Оскільки основні функції банків - кредитна і розрахун-кова, банки відіграють значну роль на ринку векселів. Вони можуть емітувати власні векселі та здійснювати операції з векселями.

Банківські векселі є досить ліквідними цінними паперами. Емі-сія банком власних векселів дає змогу їх власникам вигідно вклас-ти кошти, а банку отримати додаткові фінансові ресурси. Векселе-давцем і платником по банківському векселю виступає банк-емітент. Банківський вексель може виконувати багато функцій. Він може виступати як одна з форм надання кредиту, як застава і як платіж-ний засіб. Для самого банку він є однією з форм залучення коштів. До банківських операцій з векселями належать:

- облік (дисконт) векселя;

- кредит під заставу векселя;

- акцепт векселя;

- аваль векселя;

- інкасація та доміціляція векселя;

- участь в опротестуванні векселя.

5. Казначейські зобов’язання

Казначейські зобов'язання України - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних заса-дах серед населення, засвідчують внесення їх власниками гро-шових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансо-вого доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

6. Приватизаційні папери

Поряд з класичними видами цінних паперів (акціями, облі-гаціями, векселями та іншими), в Україні одержали нор-мативне закріплення нові, специфічні, види фондових ціннос-тей - приватизаційні папери та інвестиційні сертифікати (цей вид розглянемо нижче).

Приватизаційні папери з'явились в Україні після прийняття Верховною Радою пакету законів, спрямованих на врегулювання процесу приватизації державного майна: „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Про прива-тизацію невеликих державних підприємств (малу привати-зацію)”, „Про приватизаційні папери”.

Під приватизацією державного майна розуміється відчу-ження майна, що перебуває в загальнодержавній і комуналь-ній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Для забезпечення повноправної участі громадян України в приватизації законодавством передбачено випуск особли-вого