ПЛАН РОБОТИ:

Вступ.

1. Поняття посадової інструкції.

2. Схема складання посадової інструкції.

3. Правила складання посадової інструкції.

4. Посадова інструкція менеджера.

Список літературних джерел.

Вступ.

У даній роботі представлені загальні принципи складання посадової інструкції й основні понятття, а також приведена вже розроблена інструкція. За базу взята розробка Посадова інструкція менеджера як керівника. Дана інструкція містить у собі 5 розділів: загальні положення, 10 основних обов'язків менеджера, дії по плануванню й звітності, що керують документи, критерії оцінки праці, необхідну кваліфікацію, принципи оформлення на роботу.

Посадова інструкція повністю прив'язана до бізнес - процесу й містить у собі як адміністративну, так і функціональну складову обов'язків співробітника.

1. Поняття посадової інструкції.

Посадова інструкція являє собою перелік основних функцій, що їх має виконувати працівник згідно зі своєю посадою. До цієї роботи в нових компаніях слід залучати експертів, а також найбільш реальних претендентів на ті чи інші посади. Підготовка проекту посадової інструкції дає слушну нагоду перевірити рівень професійних знань шкірного претендента, а також з'ясувати, чи має він намір і здатність сприяти вдосконаленню роботи компанії.

Посадова інструкція має бути реальною з погляду можливостей її виконання. Психологи стверджують, що люди, які обіймають посади, де вимоги надте високі або занижені, відчувають незадоволення. Наприклад, деякі компанії пропонують випускникам вузу з дипломом магістра чи спеціаліста тривалий година працювати на другорядних посадах, тоді як на посади провідних працівників запрошуються особини без економічної освіти й відповідного досвіду роботи. Звичайно, що це неприпустимо. Адже фахова освіта - важлива передумова успішної професійної діяльності шкірного працівника.

2. Схема складання посадової інструкції.

Посадова інструкція менеджера - документ, що регламентує діяльність менеджера й містить вимоги до працівника, що займає цю посаду.

Посадова інструкція менеджера:

розробляється фахівцем служби керування персоналом, або керівником відповідного структурного підрозділу, або самим працівником разом з безпосереднім керівником;

підписується керівником підрозділу або фахівцем-розроблювачем;

затверджується першим керівником організації;

узгоджуэться з юристом;

доводить до працівника під розписку.

3. Правила складання посадової інструкції.

Усі погодяться з тим, що головні достоїнства будь-якого нормативного документа - стислість й ясність. Зовсім очевидно, що неясний, тобто двозначний або суперечливий документ, просто неможливо виконувати. Також, зовсім очевидно, що користуватися довгим документом незручно - його утомливо читати, у ньому важко орієнтуватися, у ньому легко пропустити що-небудь важливе. Більше того, чим довше посадова інструкція, тим більше ймовірність появи в ній несумісних або двозначних положень. Все це знають, однак більшість посадових інструкцій довгі й неясні. У чому справа?

Більшість авторів нормативних документів не цілком розуміють, що таке посадова інструкція. Не розуміють цього й більшість керівників, що замовляють ці нормативні документи. І керівники, і виконавці схильні недооцінювати й одночасно перебільшувати можливості письмових нормативних документів. З одного боку, вони недооцінюють службові інструкції, думаючи, що начальницького рику цілком достатньо, щоб вправити підлеглим мозки й направити їх на шлях щирий. З іншого боку, вони наївно думають, що посадова інструкція може замінити цей самий начальницький рик на той час, коли виконавець випадає з поля зору керівництва. І те, і інше омана пов'язане з нерозумінням скромної ролі посадової інструкції в керуванні великою організацією.

У дійсності, єдине призначення нормативного документа - відповістити на запитання виконавця "Що робити?" перед початком робіт і на питання керівника "Хто винуватий?" у випадку, коли отриманий результат не збігся із задуманим. Все інше повинне бути самим безжалісним образом винищено з посадової інструкції. Це перше правило.

Призначення посадової інструкції - пояснити, що потрібно. Мотивувати підлеглого до виконання його посадових обов'язків посадова інструкція не може!

Якщо це зрозуміло, можна приступати до "чищення" документа. З посадової інструкції треба виключити всі заклики, побажання, обороти типу "виконавець зобов'язаний…","виконавець повинен…"... Все це зайве.

Отже, з нормативного документа варто виключити всі необов'язкові епітети й заклики, а також все те, що виконавець знає без усякої посадової інструкції просто в силу свого утворення, кваліфікації й досвіду. А що ж там повинне залишитися?

Розділ 1 "Загальні положення". Зміст цього розділу повністю визначається традиціями кожної конкретної організації й практично не впливає на якість самого документа. Кожен юрист або кадровик має своє подання про те, як повинен виглядати цей розділ. Залишимо його на їхній розсуд. Відзначимо тільки, що цей розділ повинен бути уніфікований у всіх корпоративних документах. Якщо цього не буде, то значення придбають не самі формулювання, а розходження в них.

Навіщо вам це треба?

Розділ останній "заключні положення". Те ж саме.

Розділ 2 "Цілі й завдання". Із цього розділу властиво й починається нормативний документ. Якщо загальні й заключні положення можна просто запозичити з іншого документа, то "Цілям і завданням" потрібно приступати чітко розуміючи, навіщо взагалі ви узялися за цей документ.

Наступний розділ "Функції" можна доручити становити підлеглому, якому в майбутньому має бути ці функції здійснювати, але "Цілі й завдання" повинен визначити керівник особисто. Як би не був для нього болісний цей процес, це і є його основна робота.

Як правильно сформулювати цілі?

Цілі повинні бути одного масштабу.

Правило наступне: уникати вказівок другорядних і побічних цілей. Припустимо, ваш шлях проходить по маршруті А - Б - В. Якщо ви вказали як цілі пункт В, то не варто згадувати пункт Б - ви й так там будете!

Уникати незв'язаних або, ще гірше, протилежних цілей.

І на закінчення про ціі: не бійтеся декларативних цілей. Ціль може бути в принципі недосяжною. Тепер про завдання.

На відміну від цілей завдання повинні бути досяжними. Більше того,