стан підприємства”, визначає таким чином: ,,фінансовий стан
підприємства — це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його
кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу”[11,
с. 169]. Особливість даного визначення полягає в тому, що автор уперше визнає
фінансовий стан, як економічна категорія, а не комплексне поняття, і підкреслює, що ця
категорія відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможність
підприємства до саморозвитку саме на фіксований момент часу, тобто сьогодні і тільки,
тому що на завтра ситуація уже може бути іншою.
Дане трактування практично повторюється, лише без наголошення на відображення
фінансового стану підприємства саме на фіксований момент часу, авторами підручника
,,Курс економічного аналізу” за редакцією І.Ф. Прокопенка. Фінансовий стан
підприємства ними визначено як економічну категорію, що відображає стан капіталу у
процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї
діяльності [10, с.266].
На думку А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева, ,,фінансовий стан
підприємства” виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто
засобів підприємства і їхніх джерел [14, с.208]. Проте з даного визначення не видно
про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними навіть в
аналогічних підприємств, то доцільно було б на це звернути увагу.
У деяких літературних джерелах поняття ,,фінансовий стан підприємства”, подано
у зовсім спрощеному варіанті. Наприклад, В.І. Іващенко, М.А. Болюх у навчальному
посібнику ,,Економічний аналіз господарської діяльності” наводять таке визначення:
,,фінансовий стан підприємства — це результат фінансової діяльності. Він
характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами
надходження”[5, с. 204]. З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан
підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є ре-
зультатом також операційної та інвестиційної, і зовсім упускаються якісні
характеристики такого поняття.
Не уточнюють це поняття й автори О.П. Крайник, З.В. Клепікова. Ними
представлено таке визначення: ,,фінансовий стан підприємства є комплексним
поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та
розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства”[7, с.87].
Отже, тут повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення
аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, та не
уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств.
Тому можна зазначити, що при порівняння визначень цього поняття різними
авторами ,,фінансовий стан підприємства” об'єктивно формується в системі зовнішніх
і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як
фінансову спроможність підприємства.
Отже, на мою думку, фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що
визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати
фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та пога-
шення зобов'язань перед суб’єктами господарювання. Кількісно він вимірюється
системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.
Фінансовий стан — це важлива характеристика економічної діяльності підприємства
у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність
підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані
економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших
відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства,
будуть різними у них та кредиторів й інвесторів.
Якщо підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою
виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості,
розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то
кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.
Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його
платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства
розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Платоспроможним є таке підприємство, у
якого активи перевищують зовнішні зобов'язання. Спроможність підприємства
платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями називають ліквідністю.
Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої
короткострокові зобов'язання за умови реалізації поточних активів [4, с.269].
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану є фінансова стабільність
(стійкість) підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та
інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке
визначає загальну оцінку фінансової стабільності [8, с.121].
Фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів
покриває витрати, вкладені в активи (основні засоби, нематеріальні активи, оборотні
засоби), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості й
вчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є
раціональна організація і використання оборотних коштів [3, с.37]. Фінансовий стан
підприємства визначають сукупністю показників, що відображають наявність,
розміщення й використання ресурсів підприємства, його реальні і потенційні фінансові
можливості [13, с. 4].
При проведенні дослідженні оцінки різних методик, можна визначити оптимальну
кількість груп фінансових показників (якомога меншу) та виділити їх за значенням при
оцінці фінансового стану підприємства. На мою думку, за рівнем значущості слід
виділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: на першому місці —
оцінка активів, що використовують для розрахунку окремих показників, зокрема при
розрахунку показників ліквідності і платоспроможності враховують усю дебіторську
заборгованість за оцінкою їх у балансі; на другому місці — рентабельність; на третьому—
фінансової стійкості; на четвертому — ліквідність підприємства. Крім вибору груп,
необхідно обґрунтувати і перелік показників, що включатиме кожна з цих груп.
Відомо, що в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств
широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують уза-
гальнений показник фінансового стану підприємства — його інтегральну оцінку, серед
яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера.
Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено
наступними перевагами:
-
вони мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність
результатів, за незначних затрат трудомісткості;
-
моделі дають можливість поєднувати різноманітні об’єкти;
-
інформація для розрахунку усіх показників є доступною, оскільки
відображається в основних формах фінансової звітності;
-
а також є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування
банкрутства, визначення зони ризику в якій перебуває підприємство.
Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах,
для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за
повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників
міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств.