Нарешті, порядок імпорту меблів зробили ще жорсткішим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.97 р. №53, що вступила в силу з 2 березня 1997 року, встановлено таке: у випадку імпорту меблів для сидіння (крім перерахованої позиції 94.02), що трансформуються чи не трансформуються в ліжка, їх частин (група 94.01), офісних меблів (група 94.0310), їхній пропуск через митний кордон держави здійснюється на підставі попередньої митної декларації і тільки після вне-сення (на підставі її) усіх необхідних митних платежів.

СТРАТЕГІЯ МАРКЕТИНГУ

На сьогоднішній день постачання меблів в Україну здійсню-ють як підприємства-імпортери, так і "човники". Основни-ми постачальниками закономірно вважаються підприємства, тобто юридичні особи. їхня частка в обсязі імпорту складає 95%. Нерозвиненість "човникового" бізнесу викликана, в

першу чергу, громіздкістю товару і невигідним для "човників" співвідношенням маса / ціна товару. Однак, у західних при-кордонних районах частка меблів, увезених таким чином, набагато вище, ніж по інших регіонах, і, за наявними дани-ми, складає до 30% асортименту.

За оцінками трейдерів, обсяг імпорту меблів в Україну складає близько 80 млн. доларів на рік, а загальні обсяги продажу - близько 160-170 млн. доларів на рік. Однак, от-римані цифри дуже приблизні. Більш точно оцінити місткість ринку складно по трьох причинах.

По-перше, багато підприємств використовують "специфічні" канали "полегшеного" митного очищення. За деякими оцінками, кожне друге підприємство користується такими варіантами.

По-друге, постійно з'являються нові підприємства, відкри-ваються нові магазини, деякі підприємства пробують себе в меблевому бізнесі, деякі припиняють свою діяльність.

По-третє, недосконалість законодавчої бази і конкуренція, що підсилюється, змушують керівництво підприємств ховати дійсні обсяги продажу. За оцінками багатьох фахівців, які пра-цюють у меблевому бізнесі, більш-менш стабільно імпортують меблі в Україну 220-250 підприємств. Із них дрібних, що ма-ють річні обсяги продажу до 400 тис. доларів - близько 180-200. Середніх підприємств, що мають річні обсяги продажу від 400 тис. до 1,2 млн. доларів - 30-35. Великих підприємств-імпортерів в Україні не більше 15. Вони мають річні обсяги продажу понад 1,2 млн. доларів. Співвідношення обсягів про-дажу по сегментах приблизно таке: побутові меблі - 40%, офісні меблі - 50%, спеціальні - 10% загальних обсягів продажу.

Основні способи продажу товару - робота "на склад" і робо-та "на замовлення". Як правило, чим дорожчі меблі, тим ви-гіднішим є для підприємства постачання їх зі складу. Причо-му, так дозволяють собі працювати лише великі підприєм-ства. Середні й дрібні, що зробили ставку на торгівлю дороги-ми меблями, просто змушені працювати на замовлення.

Тому, якщо підприємство, що торгує дорогим товаром, по-ставляє його зі свого складу, то можна бути упевненим, що це підприємство не з дрібних.

Терміни постачання під замовлення в різних підприємств - від ЗО до 45 днів. Це залежить від складності замовлення, налагодженості транспортного коридору, можливостей підпри-ємства-виробника.

Однак, незалежно від ціни, тільки 3-5% меблів ввозяться в зібраному чи майже зібраному вигляді. Це, як правило, дуже дорогі меблі, виготовлені за індивідуальним замовлен-ням, і які є в більшій мірі зразком меблевого мистецтва, ніж місцем для збереження білизни. Інші меблі ввозяться в на-піврозібраному вигляді або у вигляді щитів і збираються на місці. Офісні стільці і майже всі офісні меблі традиційно поставляються в розібраному вигляді.

Успіх збуту меблів визначають їх якість, популярність марки підприємства і продумана схема збуту. Розглянемо основні моменти організації збуту.

У даний час ринок меблів стає більш цивілізованим по-рівняно із ситуацією 2-3-річної давнини. Сьогодні на ньому представлений різноманітний асортимент, що перекриває максимум запитів покупців; майже зникли підприємства-одноденки, розраховані на одержання надприбутку за раху-нок простого обману покупця; залишились трейдери, прагну-чи закріпитися на ринку. Вони надають клієнтам різноманітні гарантії якості продукції і послуг - ведуть боротьбу за клієнта.

Сьогодні торгівля меблями зосереджена в меблевих мага-зинах, а не біля них, як це було кілька років тому.

Поза магазинами реалізується всього 5-7% загальних об-сягів продажу меблів, як правило, недорогої польської і вітчизняної, зробленої "народними умільцями".

За даними Міністерства статистики України, у Києві на-раховується 28 магазинів і салонів, для яких торгівля меб-лями є профілюючою. По Україні нараховується 1011 таких магазинів. Однак очевидно, що Міністерство статистики не включає цілий ряд магазинів, які активно пропонують меблі. Крім того, у боротьбі за клієнта мебльовики пропонують не тільки консультації у виставочному залі, але і доставку меблів клієнту, зборку, установку, гарантійне і постгарантійне обслу-говування. Найрозповсюдженіший гарантійний термін - 1 рік.

Великого значення набуває підбір менеджерів для роботи в торговому залі. При цьому поряд із такими вимогами як знання предметної галузі, уміння пояснити переваги й особ-ливості меблів, велику роль відіграють елементарна ввічли-вість консультанта, уміння правильно повестися з в'їдливи-ми і допитливими клієнтами.

Регіональність херсонського меблевого ринку варто визнати дуже відносною, оскільки в місті діють представництва підпри-ємств київського походження. До числа таких належать "MERX", "Алоль", "Виендта". Вони проводять уніфіковану для всієї України маркетингову політику так, що ціни й асортимент у подібних структурах від столичних нічим не відрізняються.

Крім природный' в подібних випадках конкуренції, спос-терігаються і випадки завидного симбіозу, коли в одному приміщенні з розмахом діють два підприємства, що пропо-нують майже непересічний по асортименту товар.

Абсолютно чітко проглядається і прагнення продавців за-йняти визначені цінові й асортиментні ніші. Бій за свого "покупця" ведеться в усіх сегментах ринку, що, в кінцевому рахунку, часто призводить до корінного перегляду