У цій формулі приймається, що ставка приведення змінюється за періодами оцінки проекту. У тому числі тих, що можуть викликати необхідність ліквідації інвестиційного проекту. Іншим підходом до врахування невизначеності є визначення імовірнісного розподілу значень кожної змінної (неподільного показника) проекту. Тобто замість визначення базової величини показника та можливих відхилень від неї визначається низка значень цього показника з відповідними ймовірностями. Інвестиційної привабливості проектів, яка будується на основі структури ризиків проектів.

Фінансовий ефект складається із таких складових: чистий (операційний позаопераційний) прибуток, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, чиста ліквідаційна вартість основних фондів і нематеріальних активів. Для оцінки впливу амортизації на інвестиційну привабливість проектів необхідно виділити новий показник — базову величину амортизації. Ця вели-і розраховується на основі базових значень (величин) показників проекту, газова величина амортизації може бути меншою від планової величини, якщо різниця між базовими значеннями операційного доходу та операційних витрат менша за планову величину амортизації. Фактична ж величина може бути як більшою, так і меншою від базової (і планової) величини.

Амортизаційні відрахування особливо важливі на початку експлуатації проекту, коли він може бути збитковим або низькорентабельним, підтримуючи таким чином платоспроможність проекту і знижуючи рівень його інтеграль-ного ризику. Додатковим аргументом на користь цього є те, що при оцінці ін-вестиційної привабливості (так само, як і при фінансовій оцінці за динамічними методами: чистий дисконтований дохід, внутрішня норма доходу тощо) проекту застосовують метод приведення (дисконтування), що враховує вплив часу для і-тої складової капіталу проекту за t-тий період оцінки. [№14,ст. 32 - 34]

Інтегральний ризик амортизації полягає у можливості відхилення фактичної величини амортизації від її базової величини. Для того, щоб визначити фактори й механізми впливу ризиків на фактичну величину амортизації, необхідно скористатися структурою інтегрального ризику амортизації.

У процесі структурування й аналізу ризику амортизації необхідно врахо-вувати такі моменти:—

поділ амортизації на амортизацію основних фондів та амортизацію нематеріальних активів;

1) інвестиційної фази, тобто факторів, які впливають на розмір відповідних інвестиційних витрат, що формують первісну вартість основних фондів і
нематеріальних активів;

2)операційної фази, тобто факторів, які безпосередньо впливають на балансову вартість: інфляція, курси валют, настання стихійних лих, виробничих аварій, пожеж; проведення поліпшення основних фондів і нематеріальних активів (ремонт, модернізація і т. ін.) тощо;

3) можливість індексації балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів (якщо річний темп інфляції перевищує 10 %.).

Якщо інтегральний ризик амортизації повністю структуру вати, буде отримано складну структуру, яка значною мірою копіюватиме решту структури інтегрального ризику проекту, а саме такі її гілки (див. рис. 3): ризик відхилен-ня від базової величини інвестиційних витрат (на створення /придбання/ основних фондів і нематеріальних активів); ризик відхилення від базової величини (балансової) вартості основних фондів і нематеріальних активів протягом експлуатаційної фази; ризик відхилення від базової величини операційних доходів; ризик відхилення від базової величини операційних витрат. [№10,ст.145-147]

Сюди не входить структура ризику зміни планової величини амортизації, оскільки вона визначається відповідно до базових значень змінних проекту, які охоплюються гілками структури інтегрального ризику проекту.

Ризик амортизації має чи не найскладнішу структуру, оскільки амортизація не є безпосереднім носієм ризиків, інтегруючи інші об'єкти ризиків, а саме балансову вартість основних фондів і нематеріальних, активів, норми і механізми амортизації, операційні доходи і витрати (тобто об'єкти групових ризиків найвищого порядку щодо ризику амортизації як інтегрального). Іншими словами, це означає, що оточення інвестиційного проекту не містить факторів ризику, котрі безпосередньо, впливають на амортизацію, — їхня дія відбувається через інші об'єкти ризиків проекту. Тому це ускладнює завдання аналізу ризику амортизації основних фондів і нематеріальних активів проекту. Звідси випливає також те, що контроль над ризиком амортизації (вжиття заходів щодо, мінімізації /максимізації/ негативного /позитивного/ впливу на об'єкт ризику) може здійснюватися лише опосередковано — через контроль над іншими ризиками, які складають ризик амортизації. [№11,ст. 81-83 ]

Сучасна амортизаційна політика в Україні негативно впливає на привабливість інвестиційних проектів. Чинна нормативно-правова база значною мірою ліквідовує позитивну роль амортизації щодо ефективності здійснення підприємницьких задумів. Найсуттєвіші недоліки сучасної амортизаційної політики полягають у тому, що:

- нарахування амортизації основних фондів здійснюється на їх залишкову вартість, що суттєво збільшує термін повної амортизації;

- застосування знижувального коефіцієнта до норм амортизації збільшує базу оподаткування, що фактично, прирівнюєтеся до підвищення ставки податку на прибуток;

- індексація вартості основних фондів нематеріальних активів провадиться лише тоді, коли річний темп інфляції перевищує 10%, і то тільки на
величину цього перевищення. Крім того, за фактичний індекс інфляції приймається індекс споживчих цін, тоді як фактичний індекс оптових цін значно
вищий і ближчий до реального відображення цінової ситуації;

- мали місце неодноразові спроби уряду запровадити вилучення до бюджету частини амортизації, нарахованої підприємствами1;