Припустимо, що підприємство має таку рентабельність за роками:

Рік | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Рентабе-льність | 1 | 0,8 | 0,9 | 1 | 1,1 | 1,1 | 1,2 | 0,9 | 0,9 | 1,1

Визначимо середню віддачу за цей період:

r=(1+0.8+0.9+1+1.1+1.1+1.2+0.9+0.9+1.1):10=1

З наведених даних бачимо, що віддача 0,8 % була тільки один раз за 10 років, тобто ймовірність цього випадку дорівнює 0,1; віддача 0,9 % зу-стрічається тричі, тобто ймовірність дорівнює 0,3; віддача 1 % — два рази, тобто ймовірність дорівнює 0,2; віддача 1,1 % — тричі, ймовірність дорівнює 0,3. Середню віддачу за десять років можна розрахувати також іншим способом:

r=0.8*0.1+0.9*0.3+1*0.2+1.1*0.3+1.2*0.1=1%

У загальному вигляді рівняння для визначення віддачі має такий вигляд:

де г, — фактичне значення показника віддачі; Р. — імовірність одержан-ня віддачі г. у майбутньому.

Варіація вимірюється дисперсією (Д) — швидкістю коливання значень можливих варіантів навколо середнього значення.

Дисперсія — це ступінь розкиду (розсіювання):

де Р — середнє значення показника віддачі.

Якщо з дисперсії добути квадратний корінь, то одержимо так зване стандартне відхилення. Що вище його значення, то ризикованішими є розглянуте рішення та вся діяльність підприємства. Такі розрахунки можна зробити для кожного рівня віддачі виходячи з уже відомих даних економічної рентабельності. Приклад розрахунку дисперсії наводиться в табл. 2.2.1

Таблиця 2.2.1 Розрахунок дисперсії

rі | Рі | г іРі | rі- rсер | Рі* ( rі- rсер)2

0,8 | 0,1 | 0,008 | -0,2 | 0,04*0,1=0,004

0,9 | 0,3 | 0,27 | -0,1 | 0,01*0,3=0,003

1 | 0,2 | 0,2 | 0 | 0

1,1 | 0,3 | 0,33 | 0,1 | 0,01*0,3=0,003

1,2 | 0,1 | 0,12 rсер=1 | 0,2 | 0,04*0,1=0,004 D2 =0,014

Найнижчою (12 %) віддача була в 1997 р. Оскільки така віддача спос-терігалася тільки раз за 10 років, то ймовірність цього випадку дорівнює 0,1. Ураховуючи, що середня віддача за 10 років дорівнює 1 %, відхи-лення віддачі за 1997 р. від середнього значення становить 0,2 %. Загалом за 10 років дисперсія дорівнює 0,014, а стандартне відхилення — 0,26 %. Це високий ступінь відхилення. Отже, наступного року не можна спрогнозувати чи стан підприємства буде стабільним.

Варто враховувати, що статистичний метод потребує великої кількості вихідних даних, які не завжди має фінансовий менеджер. За відсутності інформації прийнятним є експертний метод.

Експертний метод вимірювання підприємницького ризику грун-тується на узагальненні думок досвідчених підприємців або фахівців. При цьому експерти мають доповнювати власні оцінки даними про ймо-вірність виникнення різних розмірів втрат.

Можливе також комбінування статистичного й експертного методів, тобто можна використовувати комбінований метод оцінювання ризику. Одним із способів зменшення ризику підприємницької діяльності є ди-версифікація виробництва й інвестицій. Але при цьому потрібно вибра-ти таку комбінацію видів діяльності, яка зменшила б ризик фінансового банкрутства підприємства. Наприклад, на підприємстві залізобетонних виробів, що спеціалізується на виробництві залізобетонних панелей для житлового будівництва, потенційно можна організувати виробництво сталевих конструкцій та дерев'яних виробів, тобто диверсифікувати його.

Доходи підприємства залежать від поведінки покупця на ринку, тому треба проаналізувати попит на таку продукцію. З метою зниження ризи-ку при формуванні портфеля інвестицій переважно вибирають виробниц-тво такої продукції (послуг), коли в разі збільшення попиту на один вид продукції попит на інший падає. Диверсифікація, як правило, зменшує сукупну рентабельність на підприємстві, але при цьому знижує ризик різкого зменшення прибутку.

Найважливішим завданням підприємства є оцінювання ефективності запланованих капіталовкладень. У світовій практиці для її визначення найчастіше застосовують такі методи розрахунку: часу окупності; чис-тої поточної вартості; середнього прибутку; внутрішньої норми рен-табельності; індексу рентабельності.

2.3 Розрахунок показників доцільності капіталовкладень.

Підприємство ВАТ «Надвірнянський Лісокомбінат» розглядає доцільність придбання нової технологічної лінії. Вартість лінії складає 20000000 UAH. Термін експлуатації – 4 роки. Знос на обладнання нараховується за методом прямолінійної амортизації – 20% річних. Ліквідаційна вартість обладнання буде достатня для покриття видатків, пов’язаних з демонтажем лінії.

Виручка від реалізації прогнозується по роках в таких обсягах (тис. гривень): 7800, 8200, 9200, 9000. Поточні видатки оцінюються таким чином: 340 тис. гривен в перший рік експлуатації лінії з поступовим щорічним зростанням їх на 5%. Податок на прибуток складає 30%.

Необхідно економічно обґрунтувати чи є доцільним даний проект і дати рекомендації, як комерційного директора даного підприємства.

Для аналізу доцільності проекту перш за все слід розрахувати ряд наступних показників.

Розрахуємо чистий приведений ефект (NPV)

Спочатку розрахуємо приведений ефект:

PV = 7680*0.870+7841*0.756+8416.05*0.658+8144.87*0.572+2800*0.497 = 24197.62

Чистий приведений ефект становитиме

= PV-IC

NPV= 24197.62-20000 = 4197.62

- розрахуємо час, за який інвестиції окуповують себе, з врахуванням фактору часу.

Випишемо приведений ефект по закінченню кожного року:

K | 1 | 2 | 3 | 4 | 5

PVі | 6681.6 | 12609.40 | 18147.15 | 22806,02 | 24197.62

Отже термін окупності інвестицій становить 4 роки.

- розрахуємо індекс рентабельності підприємства:

По суті цей показник є відносним вираженням чистого приведеного ефекту:

Можливі два варіанти його розрахунку:

Звичайний відносний:

PI = PV/IC

PIі = 24197.62/20000=1.209

Отримана відносна величина насправді не індекс, а співвідношення. По праву називатись індексом може індексований індекс рентабельності.

де n – ступінь ризику. Чим більше значення n, тим менш ризикованим є проект, і тим “швидше” зростає PIi відносно PI. Це проілюстровано наступним графіком. На ньому більш пологі лінії відповідають більш