Важливим аспектом діяльності підприємства є також комерційна діяльність. Успіх комерційної діяльності підприємства на ринку значною мірою залежить від ефективної організації маркетингу. Маркетингова діяльність підприємства спрямована на досягнення довгострокових цілей розвитку підприємства, всебічне вивчення смаків та бажань споживачів, активне пристосування до ринку, виробництво продукції. Яка відповідає попитту, формування попиту, стимулювання збуту.

Кожне підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, товарну марку у вигляді терміна, малюнка або їх комбінації. Використання товарної марки забезпечує правовий захист, сприяє створенню відповідного іміджу, рекламі підприємства.

Діяльність підприємства спирається на правові основи, які викладені в Законах України “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про іноземні інвестиції”, “Про господарські товариства” та інші чинні на території України законодавчі акти.

Вони встановлюють основні цілі, принципи діяльності, види і організаційні форми підприємств та їх об’єднань, порядок створення і реєстрації, механізм підприємницької діяльності, регламентують господарську, економічну та соціальну діяльність незалежно від форми власності, регулюють відносини з державою та іншими суб’єктами господарювання, визначають відповідальність, порядок ліквідації і реорганізації підприємства.

Підприємство створюється згідно з рішенням підприємств-засновників або за рішенням трудового колективу. Підприємство може бути створене внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України, а також шляхом виділення із складу діючих підприємств чи організацій одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу.

Державна реєстрація створеного підприємства здійснюється згідно з “Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності” у відповідному виконавчому комітеті ради народних депутатів або державній адміністрації за місцем розташування підприємства. Для цього в органи місцевої влади подається заява, рішення засновника про створення підприємств, статут, документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору та інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України. Дані про державну реєстрацію повідомляються мінстерствам фінансів і статистики, а підприємство включається до державного реєстру України від дня його реєстрації. Перереєстрація підприємства здійснюється у такому ж порядку, як і реєстрація.

У статуті визначаються внаслідок, найменування і місцезнаходження підприємства, предмет та мета його діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенція і повноваження трудового колективу та його виробних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації й припинення існування. У найменування підприємства виходить його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне, акціонерне товариство тощо). До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини (колективні підприємства, кооперативи); про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).

Майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відовражується в самостійному балансі підприємства. Це майно підприємства належить йому на правах власності або повного господарського відання (володіння, користування, розпорядження на власний розсуд та інші дії, які не суперечать статуту підприємства). Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджету; надходження від роздержавлення і приватизації власності; безплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, окремих громадян тощо.

Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає преспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, роботи чи надані послуги. Воно самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі, а також встановлює форми, системи і розміри оплати праці, реалізує свою продукцію на основі прямих угод (контрактів), державного замовлення через товорні біржі, мережу власних торговельних підприємств. Продукція реалізується за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, та за державними цінами і тарифами.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (дохід), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, пайові внески тощо. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (дохід).

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, а валютна виручка зараховується на валютний балансовий рахунок і використовується ним самостійно.

Припинення діяльності підприємства може здійснюватись у вигляді його ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення в іншу організаційно-правову форму).

Ліквідація і реорганізація підприємства проводиться за рішенням власника чи ним уповноваженого органу, або за рішенням суду і арбітражу.

Конкуренція є однією з рушійних сил розвитку економічної системи, підприємства, складовою частиною економічного механізму функціонування підприємства.

Конкуренція як економічна категорія – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг з метою привласнення найбільших прибутків.

Конкуренція – об’єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпечення дальшого розвитку: підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, заробітної плати та інших систем іноваційної діяльності.

Для того, щоб підприємство працювало ефективно, воно повинно: “виробляти те, що безумовно знайде збут, а не