Кількість відпрацьованих змін в добу | W | верстато/змін | 80

Змінність роботи устаткування | Кзм.у. | коеф. | 1,6

Сума прибутку | Пр | тис.грн. | 496,8

Коефіцієнт придатності основних виробничих фондів:

Кприд.пр

Кприд.кр |

%

% |

80

70

Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів:

- на початок року

- на кінець року |

Кзнпр

Кзнкр |

%

% |

20

30

Отже, основні виробничі фонди на початок року становлять 9187,29 тис.грн., якщо ціна одиниці виробничої потужності на початок року – 2,7 грн. ОВФ нововедення склали 1480,16 тис.грн. при ціні одиниці виробничої потужності нововедення 2,9 грн. Основні виробничі фонди виведення і на кінець року становлять відповідно 918,73 тис.грн. і 9748,72 тис.грн. А середньорічні ОВФ – 9808,27 тис.грн., з них активна частина основних виробничих фондів – 5884,9 тис.грн. і пасивна – 3923,3 тис.грн. Тоді як фондовіддача - 0,33, фондоозброєність – 71,1 і фондомісткість – 2,96. Прибуток підприємства становить 496,8 тис.грн., тоді фондорентабельність - 3%. Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - 15%, а вибуття ОВФ - 10%. Сума зносу на початок року дорівнює 1837,46 тис.грн., а на кінець року – 2924,6 тис.грн. Коефіцієнт придатності основних виробничих фондів на початок становить 80%, а на кінець року - 70%. Коефіцієнт зносу ОВФ на початок року і на кінець року становить відповідно 20% і 30%. Амортизаційні відрахування склали 1471,24 тис.грн. Якщо кількість верстатів в цеху 50 одиниць і кількість відпрацьованих змін в добу становить 80 верстатозмін, тоді коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнює 1,6.

Розділ 4. Матеріально-технічне забезпечення.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально- технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля матеріально- технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організації постачання за прямими зв'язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у виликій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників - оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для прдажу і територіально розміщуються неподалік від підприемств та організацій споживачів.

Нерегулярна або періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розщирити їхнє коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів слід ураховувати низку чинників, у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативністьпоставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форми розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси постачають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи й на робочі місця.

Об'єкти техніки (машини, устаткування, пристрої тощо),які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства до моменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то постачання таких на робочі місця є регулярним і вважається завершальним етапом матеріально-технічного забезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу робіт. У межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.

Проведемо розрахунок потреби матеріальних ресурсів на виготовлення стільчика №2 (додаток А) і на річний обсяг виробництва в кількості 72267 шт. згідно таблиць 4.1 - 4.3.

При цьому приймаємо до уваги:

Таблиця 4.1

Розрахунок потреби матеріальних ресурсів

на виготовлення 1-го виробу

Найменування елементів виробу | К-сть на

1 виріб | Розміри

довжина ширина | Площа

На 1-цю на виріб

Поперечна мет. труб. | 1 | 350 мм | - | - | -

Повздовжна мет. труб. | 4 | 400 мм | - | - | -

Вертикальна мет. труб. | 3 | 800 мм