(годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (використання роботи чи послуги).
Методи вимірювання продуктивності праці: прямий – за виробітком і обернений – за трудомісткістю.
Показники рівня виробітку: вартісні, натуральні, трудові.
Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому вирвзі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за кількість і якість виконаної роботи або послуги.
Загальний заробіток складається з основної і додаткової зарплати. Основна зарплата залежить від результатів праці й визначається тарифною системою (ставки, розцінки, посадові оклади, надбавки тощо). Додаткова оплата встановлюється переважно від кінцевих результатів діяльності і внеску кожного в цей результат.
Оплата праці здійснюється на основі розподілу функцій і робіт, нормування, тарифної системи, преміювання, форм і систем оплати праці.
Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємопов’язаних елементів:
- тарифна сітка;
- тарифна ставка;
- схеми посадових окладів;
- тарифно-кваліфікаційні характеристики.
Тарифно-кваліфікаційні характеристики використовуються для розподілу робіт залежно від їх складності і працівників відповідно до їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки і є основою формування та ругулювання (диференціації) зарплати.
Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона являє собою сукупність тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.
Мінімальна зарплата – це встановлений державою розмір, нижче якого не може проводитися оплата за виконану норму праці. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки та компенсаційні виплати.
Тарифна ставка – розмір оплати визначеного розряду залежно від складності і кваліфікації, розцінки за одиницю праці (виконаної роботи). Опис робіт і їх характеристика (вимоги) наведені в тарифно-кваліфікаційних довідниках (ТКД). Районні коефіцієнти враховують важкі умови праці.
Використовуються дві форми оплати: відрядна і почасова. Відрядна форма включає такі системи: пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. Почасова відповідно: проста почасова, почасово-преміальна, за посадовими окладами.
Відрядна форма оплати праці проводиться за нормами та розцінками, встановленими виходячи з розряду виконуваних робіт, притому розряд є підставою для надання працівникові можливості виконувати роботу відповідної складності. Основні умови застосування відрядної оплати праці: наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються обліку, встановлення обгрунтованих норм виробітку.
При прямій відрядній системі заробіток працівника (ЗПв) розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції (Qн) та розцінки за одиницю (Р).
ЗПв = Qн*Р (5.1)
Розцінка визначається діленням тарифної ставки відповідного розряду роботи на норму виробітку.
При непрямій відрядній системі заробіток працівника залежить від результатів праці працівників, які ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку:
ЗПвн = mст * t * kвн, (5.2)
де mст – погодинна тарифна ставка; t – фактично відпрацьована кількість годин; kвн – коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками, що обслуговуються.
При відрядно-преміальній:
ЗПвн = Qн * p + ПР, (5.3)
де ПР – премії.
Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми (nо), за звичайними відрядними розцінками (p), а робіт, викрнаних понад нормативний рівень (nі), - за підвищеними розцінками (pі):
ЗПвпрог = pnо + pі nі. (5.4)
Застосування цієї системи обмежуються, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства.
При акордній системі оплата встановлюється не за окремі операції, а за весь комплекс робіт в цілому з визначенням кінцевого строку і вимог.
Почасова оплата праці здійснюється за годинними тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або місячними складами. При простій почасовій оплаті заробіток розраховується за формулою:
ЗПн = mст * t (5.5)
Почасова-преміальна систета враховує ще й премію (ПР) за досягнення певних кількісних або якісних показників:
ЗПпрем = mст * t +ПР (5.6)
Різновидом почасово-преміальної є система оплати праці за посадовими окладами. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, прибиральники та ін.).
Проведемо розрахунки чисельності ПВП при умові:
Чисельність ПВП становить 138 осіб, в тому числі:
робітники (основні і допоміжні) – 85% від ПВП;
управлінський персонал і чисельність – 15% від ПВП.
У структурі робітників:
основні робітники – 80% від загальної чисельності робітників;
допоміжні робітники – 20% від загальної чисельності робітників.
Таблиця 5.1.
Персонал підприємства
Показники | Од. Вим. | Величина
1.Обсяг виробництва | тис.грн | 3312
2.Виробіток на одного працюючого | грн. | 24000
3.Чисельність персоналу ПВП | чол. | 138
4.Управлінський персон. і спеціал. | чол. | 21
4.1.Керівники | чол. | 1
4.2.Спеціалісти | чол. | 10
4.3.Службовці | чол. | 10
5.Робітники (85% ПВП), в т.ч: | чол. | 117
5.1.Основні робітники | чол. | 94
5.2.Допоміжні робітники | чол. | 23
6.Виробіток продукції на 1-го робітника | грн. | 28307,7
Ефективний фонд робочого часу одного робітника на рік визначається множенням ефективних днів роботи на середню тривалість робочого дня /226*7,8=1762,8 год/.
Таблиця 5.1.
Баланс робочого часу
№ п/п | Елементи фонду робочого часу | Одиниці вимірювання | К-ть
1. | Комендарний фонд часу. | дні | 365
2. | Неробочі дні (всього):
святкові;
вихідні. | дні
дні
дні | 107
5
102
3. | Номінальний фонд часу. | дні | 258
4. | Неявка на роботу (всього):
а) чергові і додаткові відпустки;
б) відпустки по навчанню;
в) дикретні відпустки;
г) невиходи на роботу по хворобі;
д) виконання громадських робіт;
е) з дозволу адміністрації. | дні
дні
дні
дні
дні
дні
дні | 32
20
1
2
6
1
2
5. | Ефективний фонд часу. | дні | 226
6. | Номінальна тривалість робочого дня. | год |