6. Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів.

k = ДК/ДА,

де ДК – довгострокові кредити, ДА – довгострокові активи.

Зростання цього показника в динаміці також свідчить про поси-лення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зни-ження його фінансової стійкості.

Вищенаведені показники використовуються при загальній оцінці фінансового стану. Для більш детальної оцінки використовуються ще показники рентабельності, ділової активності.

Показники рентабельності представлені у нижченаведеній таблиці:

Рентабельність продажу | ЧП від реалізації продукції/ виручка від реалізації

Рентабельність основної діяльності | ЧП від реалізації продукції/витрати на виробництво продукції

Рентабельність власного капіталу | ЧП/середня величина власного капіталу

Рентабельність власного капіталу | ЧП/підсумок нетто-балансу

Період окупності власного капіталу | середня величина власного капіталу/ЧП

Рентабельність усього капіталу | Прибуток від звичайної діяльності/підсумок балансу

Рентабельність перманентного капіталу | Прибуток від звичайної діяльності/ I розділ пасиву балансу

Оцінка рентабельності за переліченими показниками дає змогу

Оцінити такі її складові як: рентабельність продажу, рентабельність основної діяльності, рентабельність власного капіталу, рентабельність власного капіталу, період окупності власного капіталу, рентабельність усього капіталу, рентабельність перманентного капіталу.

Аналіз цих показників дає змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості. Показники ділової активності можна згрупувати у таку таблицю:

Загальна оборотність капіталу | Виручка від реалізації продукції/ підсумок балансу

Оборотність мобільних коштів | Виручка від реалізації продукції/II та III розділ активу

Оборотність матеріальних обігових коштів | Виручка від реалізації продукції/ II розділ активу

Оборотність готової продукції | Виручка від реалізації продукції/готова продукція

Оборотність дебіторської заборгованості | Виручка від реалізації продукції/ дебіторська заборгованість

Середній строк обороту | дебіторська заборгованость*360/ виручка від реалізації продукції

Оборотність кредиторської заборгованості | Виручка від реалізації продукції/ кредиторська заборгованість

Середній строк обороту | кредиторська заборгованость*360/ виручка від реалізації продукції

Фондовіддача ОЗ | Виручка від реалізації продукції/I розділ активу

Оборотність власного капіталу | Виручка від реалізації продукції/ I розділ пасиву

На цій основі можна зробити висновок про наявні резерви прискорення обороту всіх перелічених складових майна й коштів підприємства.

3. Шляхи зміцнення фінансового стану підприємства

Для того щоб виправити наявне становище підприємство може вдатися до таких заходів: реструктуризація активів, зменшення витрат , збільшення виручки від реалізації. Першу групу заходів пов’язано зі зміною складу та структури активної сторони балансу. У рамках цих заходів виділяють такі як: - мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі.

Саме за рахунок активізації даних резерві можна досягти значного покращення у роботі, що у свою чергу призведе до зміцнення фінансового стану загалом. Для пошук та реалізації резервів підприємство повинно використовувати встановлену методику. Отже внутрішньовиробничі можливості покращення діяльності можна класифікувати таким чином:

Створення нових виробничих фондів шляхом:

1) обґрунтування капітальних вкладень;

2) покращення і прискорення проектування і будівництва;

3) комплексне введення і освоєння проектних потужностей;

Вдосконалення ви-користання вироб-ничих площ шляхом:

1) вдосконалення розміщення виробничих під-розділів;

2) розташування робочих місць відповідно до технологічного циклу;

3) раціональне розміщення устаткування;

4) зниження питомої ваги площ, зайнятих допо-міжними службами;

5) впровадження поточного виробництва;

6) технічне переозброєння і реконструкція виро-бництва;

Оновлення парку устаткування шляхом:

1) впровадження нових прогресивних моделей верстатів;

2) збільшення питомої ваги прогресивних типів устаткування;

3) організація комплексно механізованих діля-нок і ліній;

4) придбання верстатів, які за потужністю та іншими характеристиками найповніше відпові-дають продукції, що виробляється.

Вдосконалення устаткування шляхом:

1) модернізація і технічне вдосконалення устаткування;

Вдосконалення пла-нування та обліку використання устат-кування шляхом:

1) підвищення рівня спеціалізації робочих місць;

2) перегляд завантаження для кращого викорис-тання виробничих потужностей;

3) вдосконалення діючих і впровадження суча-сних методів обліку використання устаткування;

Вдосконалення організації допоміж-ного виробництва шляхом:

1) вдосконалення поточного обслуговування устаткування;

2) раціональна організація транспортного об-слуговування;

3) покращення ремонтного обслуговування;

4) чітке забезпечення інструментами;

5) вдосконалення енергетичного господарства;

Зниження простоїв встановленого устат-кування шляхом:

1) ліквідація аварійності;

2) прискорення демонтажу устаткування для його списання, реалізації і передачі в капіталь-ний ремонт;

3) підвищення змінності устаткування;

4) зниження простоїв устаткування, виклика-них низькою трудовою дисципліною і недос-коналим обслуговуванням робочого місця;

Наявність невстановленого устатку-вання шляхом:

1) прискорення монтажу устаткування;

2) використання невстановленого устаткування;

3) прискорення реалізації демонтованого і зай-вого для підприємства устаткування;

4) прискорення передачі устаткування в капі-тальний ремонт і списання устаткування, що вийшло з ладу;

Вдосконалення про-цесу виробництва шляхом:

1) вдосконалення культури виробництва;

2) використання принципово нових видів технології;

3) впровадження безвідходних методів обробки;

4) підвищення ритмічності виробництва;

5) розробка заводських стандартів, технічних умов на продукцію, орієнтованих на вищі сві-тові досягнення;

6) використання електронно-обчислювальних машин всіх класів;

Вдосконалення конс-трукції виробу і тех-нології виробництва шляхом:

1) технологічність виробу, що досягається шляхом використання принципово нових тех-нологічних рішень;

2) мінімізація габаритів і маси виробів;

3) вдосконалення схемотехніки;

4) підвищення якості, надійності і довговічно-сті виробів;

5) використання нових матеріалів з наперед заданими властивостями;

Вдосконалення обліку і зберігання матеріа-льних цінностей шляхом:

1) вдосконалення системи і використання про-гресивних методів обліку;

2) оптимізація складських запасів;

3) вдосконалення організації зберігання і ути-лізації інструменту;

Скорочення втрат матеріалів та інструменту шляхом:

1) дотримання технологічної дисципліни;

2) впровадження систем бездефектного виго-товлення деталей і маршрутних систем обліку руху матеріалу;

3) вдосконалення складського господарства;

4) підвищення якості сировини, інструменту і готової продукції;

Використання відходів шляхом:

1) використання відходів для основного виро-бництва дрібних деталей і виробництва това-рів народного споживання;

2) реалізація відходів за ціною сировини;

Вдосконалення вико-ристання теплових і енергетичних ресурсів шляхом:

1) використання ресурсозберігаючих технологій;

2) ліквідація втрат при транспортуванні і збері-ганні палива, його раціональний вибір;

3) вдосконалення обладнання і експлуатації котельних установок;

4) використання вторинних енергоресурсів;

5) ліквідація втрат електроенергії при передачі;

Вдосконалення якості інструменту (основно-го, допоміжного, ви-мірювального)

1) підвищення міцності, стійкості і надійності