2) вибір металу, використання нових високо-міцних матеріалів для виготовлення ріжучої частини інструменту;

3) вдосконалення і спрощення технологій ви-готовлення інструменту;

Вдосконалення екс-плуатації інструменту (основного, допо-міжного, вимірювального) шляхом:

1) оптимізація режиму роботи;

2) використання інструменту за призначенням;

3) економічне обґрунтування необхідності від-новлення інструменту;

4) зберігання інструменту при оптимальних умовах;

Вдосконалення умов праці шляхом:

1) покращення санітарно-гігієнічних (освіт-лення, загазованість, шум, вібрація, запиле-ність, температура) і фізіологічних (раціоналі-зація режиму праці і відпочинку, зниження інтенсивності ручної праці, виробнича гімнас-тика) умов праці;

2) покращення психологічного клімату в коле-ктиві (в т.ч. естетика робочого місця, інтер'єр, моральне стимулювання, створення зон психо-логічного відпочинку;

Вдосконалення орга-нізації робочого місця шляхом:

1) забезпечення робочого місця необхідним інструментом і оснащенням;

2) зручне розміщення працюючого відносно верстата;

3) оснащення робочого місця приладами і при-стосуваннями, що забезпечують безпечні умо-ви праці і найбільшу зручність робочих рухів;

4) зручне розміщення інструментів, предметів праці, засобів транспортування готових виробів;

Вдосконалення об-слуговування робо-чого місця шляхом:

1) перенесення роботи допоміжних служб на 20-30 хв. раніше, ніж основних, а складальних на 20-30 хв. пізніше, ніж цехів, що випускають для них напівфабрикати;

2) приймання і здача верстатів на ходу, наладка їх в неробочий час;

3) впровадження системи планово-профілактичних ремонтів в неробочий час;

4) забезпечення чіткого диспетчерського зв'язку робочих місць з ремонтним і обслуговуючим персоналом;

5) організація централізованої доставки на робо-чі місця перед зміною всіх необхідних матеріа-лів, інструментів;

6) визначення оптимальної чисельності працю-ючих;

Вдосконалення спе-ціалізації і коопера-ції праці шляхом:

1) поглиблення спеціалізації;

2) раціональний розподіл праці на основну і до-поміжну, а праці основних робітників за видами і кваліфікацією робіт;

3) скорочення кількості допоміжних робітників, які припадають на одного основного;

4) організація поєднання основної і додаткової професій, а також основної і суміжної;

5) передача частини функцій з міжремонтного обслуговування і наладки основним робітникам;

Вдосконалення нор-мування праці шляхом:

1) підвищення питомої ваги технічно обґрунтованих норм в загальній їх кількості;

2) своєчасна зміна норм при зміні організаційно-технічних умов праці;

3) вдосконалення дослідно-статистичних норм;

4) розробка норм на почасові роботи;

5) правильна тарифікація робіт;

6) використання сучасних економіко-математичних методів для нормування;

Вдосконалення матеріального і морального сти-мулювання шляхом:

1) дотримання тарифної дисципліни, правильності доплат, виплат, оплат відпусток і відряджень;

2) раціональне використання відрядної і почасової системи оплати, преміальних систем, що стимулю-ють кожного робітника відповідно до якості його праці;

3) вдосконалення моральних стимулів;

Зміцнення трудо-вої дисципліни шляхом:

1) посилення моральної і матеріальної відповідальності за прогули;

2) посилення контролю за внутрішньо змінними простоями робітників через недисциплінованість, посилення відповідальності кожного;

3) зменшення часу відпусток за дозволом адмініст-рації і часу відволікань на виконання громадських доручень в робочий час;

Зниження захво-рюваності і трав-матизму:

1) вдосконалення заходів із забезпечення дотриман-ня норм і правил техніки безпеки і виробничої сані-тарії;

2) вдосконалення профілактики захворювань;

Вдосконалення використання кадрів шляхом:

1) прийом на роботу робітників зі спеціальною осві-тою;

2) комплектування виробничих колективів з враху-ванням психологічних особливостей робітників;

3) введення професійного відбору і професійної орієнтації робітників;

4) контроль і профілактика трудової дисципліни;

5) створення можливості підвищення кваліфікації, освіти і перспектив росту;

6) задоволення культурно-побутових потреб трудя-щих;

7) створення сприятливих умов для виконання робіт і можливості отримання іншої спеціальності;

8) забезпечення чіткого матеріального стимулю-вання;

9) використання робітників відповідно до їх квалі-фікації;

10) підготовка робітників дефіцитних спеціальнос-тей із числа робітників, які звільняються від важкої праці, і робітників, спеціальність яких зникає;

11) ліквідація понадурочних робіт;

- використання зворотного лізингу – операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотнім отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг;

- лізинг в основні фонди;

- здача в оренду основних фондів;

- оптимізація структури розміщення оборотного капіталу;

- продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів;

- рефінансування дебіторської заборгованості, що включає такі основні форми: факторинг, облік та дисконт векселів.

До наступної групи заходів належать:

замороження інвестиційних вкладень (замороження ризикових інвестиційних проектів, довгострокових вкладень);

зниження валових витрат (аналізуються статті валових витрат і за кожною з них визначаються можливості економії).

Підприємство може здійснювати комплекс заходів пов’язаних зі зменшенням статутного фонду. Порядок зменшення статутного фонду підприємств включає такі основні цілі та завдання: одержання прибутку, приведення у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу, концентрування статутного капіталу руках найбільш активних власників.

Може бути здійснена група заходів пов’язаних зі збільшенням статутного фонду. Основні цілі даного методу:

мобілізація фінансових ресурсів для удосконалення, модернізації виробництва;

поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств.

ВИСНОВОК

У ринкових умовах господарювання особливо важливим стає правильна оцінка фінансового стану підприємства. Для її визначення розроблено багато методик поглибленого аналізу та експрес-аналізу, що базуються на системі абсолютних та відносних показників. Оцінка фінансового стану підприємства дає змогу виявити проблемні сторони діяльності підприємства, про причини, що їх зумовили а також визначити шляхи зміцнення та покращення фінансового стану підприємства. Саме завдяки проведенню оцінки фінансового стану можна реальний зробити висновок про наявні у підприємства активи та зобов’язання.

У даний час перед підприємствами стоїть важливе та необхідне завдання - правильно та якісно організувати систему перевірки та тестування фінансового стану, щоб уникнути багатьох проблем пов’язаних з погіршенням діяльності підприємства та знайти шляхи мобілізації прихованих резервів.

Отже як сіна оцінка фінансового стану є важливою складовою фінансово-господарської діяльності підприємства, що відкриває перед ним багато можливостей удосконалення та покращення свого становища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Фінанси підприємств: підручник, за ред.А.М. Поддєрьогіна – К.: КНЕУ, 2002 р., 400- 408 ст.

2. Фінанси підприємств: підручник, за ред.А.М. Поддєрьогіна – К.: КНЕУ, 2000 р., 95- 102 ст.

3. Фінанси підприємств: навч. посібн./ зе ред. д. е. н. Проф. Г.Г Кірейцева – Київ: ЦУЛ, 2002 р., 236-238 ст.

4. Зятковський І.В., Фінанси підприємств: посібн.