її погашення:
аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з метою з'ясування причин несвоєчасності їх погашення;
аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;
забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;
підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;ч—
проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації:—
проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень:—
забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:
резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства;
формування системи штрафних санкцій — за несвоєчасної оплати поставленої продукції встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення;—
ефективне управління портфелем цінних паперів, у т. ч, прибутковими
операціями на фондовому ринку.
За результатами аналізу рентабельності підприємства можна сформулювати наступні пропозиції [12, c. 151]:
1) По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, і, в першу чергу, воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. Додатковий приріст обсягу продукції, що випускається, може дати підприємству 237,405 тис. грн. додаткового прибутку.
2) Зниження собівартості також значно може збільшити одержуваний підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:
- злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);
- оптимізація потокових процесів на підприємстві.
Аналіз показав, що після проведення відповідних заходів щодо зниження собівартості підприємство може дістати додатковий прибуток у розмірі 440,000 тис. грн.
3) Вагомим фактором одержання додаткового прибутку є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%. Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якнайнижче.
На ряду з постійним замовником — державною корпорацією "Укравтодор", потрібно також розширювати коло приватних замовників. Серед пріоритетних ринків збуту повинні бути Київська, Одеська та Волинська області, будівництво міжнародних автобанів.
4) Організаційна структура.
Проаналізувавши специфіку діяльності підприємства, можна сформулювати пропозицію щодо удосконалення організаційної структури (рис. ).
5) Диверсифікація ринків отримання сировини.
Джерелами постачання основних будівельних матеріалів є: - щебіню — Коростенський кар'єр Житомирської області; - бітуму — Кременчуцький нафтопереробний завод. Щодо постачання бітуму, то потрібно налагодити взаємозв’язки з Херсонським нафтопереробним заводом.
Таким чином, підприємство може обрати реальні для себе чинники підвищення платоспроможності порівняно з граничними розмірами або, навпаки, створити умови, коли сам граничний рівень невеликий і його порівняно нескладно досягнути.
ВИСНОВКИ
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.
В роботі було проаналізовано основні поняття та практично здійснено діагностику фінансового стану ВАТ „ Шляховик”.
Загальні значення проаналізованих показників наступні:
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2003 р. мав середньорічне значення - 0,3 і його показник свідчить про те, що короткострокові зобов'язання підприємства можуть бути швидко погашені ліквідними коштами.
2. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) — його показники відповідають нормативним значенням, що свідчить про те, що підприємство має достатньо коштів для своєчасного погашення своїх поточних боргів
3. Коефіцієнт фінансової стійкості товариства вище нормативного значення, що свідчить про те, що у фінансуванні активів частка власного капіталу більше ніж залученого.
4. Коефіцієнт покриття зобов'язань свідчить про те, що у підприємства фінансова стабільність забезпечується в цілому власними коштами. В цілому, проведений аналіз показників фінансової звітності дає можливість характеризувати економічний стан Товариства як позитивний, і має тенденцію до розвитку.
Отже, загалом фінансовий стан підприємства ВАТ „Шляховик” характеризується як стійкий, підприємство рентабельне та успішно конкурує на ринку, що свідчить про злагоджену роботу колективу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11.05.2000 р. №1707-ІІІ, від 08.06.2000 р. №1829-ІІ.
Александрова М. М., Виговська Н. Г., Кірейцев Г. Г., Петрук О. М., Маслова С. О. Фінанси